Дослідження європейської романтики початку ХІХ століття. Аналіз французької архітектури, скульптури та побутового декору. Пробудження національної самосвідомості у художньому "романському стилі" та особливості його прояву в усіх видах мистецтва Франції.
Аннотация к работе
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Вибір терміну визначався подвійним замислом: по-перше, на противагу англійським археологам того часу, які називали «саксонськими» або «норманськими» памятки ХІ-ХІІ століть, він підкреслював латинську складову, що існувала в середньовічному мистецтві до часу, повязаному з визначенням «Готика»; по-друге, за аналогією з лінгвістикою він мав довести, що мистецтво середніх віків багато чого успадкувало від Античності, як і романські мови від латини [1]. У розумінні археологів і медієвістів початку ХІХ століття романський стиль був за змістом незаконнонародженим дитям, компромісом між заново відкритими римськими елементами та варварськими впливами. Ще більш виразно наголошує: «Романські будівники створювали памятники, де майже нічого не залишалося бажати, якби дух не був звабливий наступною думкою про стрілчатий стиль, якого вони були в деякому роді передтечею» [2, с. Це була сувора тривала епоха, але й творча, епоха пошуку та знаходження стійких форм соціальної організації, епоха нових державних утворень, вже не штучних або випадкових, а органічно повязаних з пробудженням національної самосвідомості. Такий синтез було знайдено й у мистецтві.