Французька екзистенціальна проза, її українські інтерпретації. Лексико-стилістичні і ритміко-синтаксичні особливості прози А. Камю і Ж.-П. Сартра, їх відображення в українських перекладах. Відповідність ідейно-художніх систем оригіналів і перекладів.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРобота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Чередниченко Олександр Іванович, завідувач кафедри теорії та практики перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Захист відбудеться 23 березня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01030 Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.У сучасному перекладознавстві утвердилася думка, що художній переклад є результатом взаємодії двох творчих начал - автора і перекладача, а також двох літератур і культур, результатом пізнання невичерпного художнього світу першотвору. Таке розмаїття граней, аспектів вивчення й інтерпретації явищ "високого мистецтва" породило тривалі (часто безпідставні) суперечки між літературознавцями та лінгвістами, які схильні були розглядати переклад лише як підрозділ своїх наук. Вивчення літературознавчих критеріїв також надзвичайно важливе, оскільки йдеться про збереження естетичної цінності твору в перекладі, його художньої цілісності та врахування різноманітних екстралінгвістичних чинників. Отож при вирішенні завдань художнього перекладу доцільно застосовувати комплексний загальнофілологічний підхід, оскільки обидві позиції (літературознавча і лінгвістична), взяті ізольовано, не дають змоги охопити всю багатогранність цього складного виду словесного мистецтва, а отже - здійснити розгляд оригіналу як цілості, уточнити й розширити його контекстуальне поле з метою визначення ідейно-естетичних орієнтирів літературного напряму. Мета роботи полягає у встановленні параметрів відповідності ідейно-художніх систем оригіналів та перекладів французької екзистенціальної прози Ж.Бремон) задля виявлення та розпізнання тих завуальованих смислів (концептів), які автор привніс у свій твір, і адекватного їх відтворення у перекладі. На основі методу концептуального аналізу тексту, запропонованого когнітивною лінгвістикою, вибудовується концептуальний підхід до перекладу, який полягає у визначенні текстових концептів й осягненні мегаконцепту (основного, глобального концепту) твору як головної передумови перекладу. Позаяк концепти знаходять своє безпосереднє вираження у лексико-стилістичних і граматичних структурах оригіналу, що уможливлює передачу інформації за допомогою тексту, коли в одному кінці "лінії передачі" кодуються концепти, що належать до певної концептуальної системи, в іншому кінці цей текст декодується (Р. Залучення такого підходу до розгляду традиційної перекладознавчої проблематики дозволило по-новому проаналізувати найважливіші питання теорії і практики художнього перекладу, а саме - питання про співвідношення творчої індивідуальності автора оригіналу та перекладача, проблему перекладності художнього тексту і адекватності перекладу, а також проблему одиниці художнього перекладу. Це, в свою чергу, забезпечуватиме збереження мегаконцепту першотвору в цільовому тексті, а саме завдяки останньому буде досягнуто функціонально-смислової відповідності перекладу оригіналові, тобто переклад буде адекватним.Їхня концептуальна організація розгортається як ієрархічна текстова структура змістового рівня, функціонування компонентів якої забезпечує висвітлення найголовніших авторських інтенцій, зокрема вираження характерних ідей екзистенціалізму (абсурду, відчуження та вигнання, самотності людини перед лицем неминучої смерті, свободи вибору, усвідомлення існування тощо). Загальні принципи побудови художнього тексту зумовили першочергове втілення мегаконцептів і найважливіших текстових концептів у його сильних позиціях, якими є заголовок, початок і кінець твору. Сартра ("LETRANGER", "La Peste", "La Chute", "La Nausйe", "Le Mur") та порівнявши їх із відповідними українськими варіантами ("Сторонній", "Чума", "Падіння", "Нудота", "Мур"), можемо стверджувати, що останні є адекватними, бо вірно передають концептуальний зміст заголовків, початків та закінчень першотворів і тому здатні викликати в україномовних читачів ідентичні з читачами оригіналу концептуальні асоціації. Виявлено модифікації колірної ознаки в перекладі (її інтенсифікація і послаблення, а також імплікація та експлікація); внесення кольороназви у переклад, її вилучення або зміна. У результаті розгляду відповідних українських перекладів встановлено типи перекладацьких прийомів, які застосовувалися при відтворенні концептуальних метафор українською мовою, а також виявлено модифікації метафоричних образів першотворів (заміна метафоричної конструкції на порівняльну, заміна слова-носія образу, зміна слів-компонентів метафори).