На основі визначень базових жанрів фрагментарної прози - етюду, ескізу - обґрунтування ознак жанрових форм прози О. Кобилянської. Визначення місця фрагментарної прози в творчості письменниці, зокрема щодо спільних поетикальних рішень у царині романістики.
Аннотация к работе
Фрагментарна проза в творчості О.Кобилянської завжди привертала увагу вітчизняних і не тільки літературознавців своїм поглядом на світ і людину в ньому, оригінально репрезентованим ліризмом як способом самовияву, увагою до психологічних процесів - засадничих для формування поведінкової моделі. Кобилянською є фрагментарна проза або, як її ще визначають, - поезія в прозі. Сама авторка зазначила в автобіографії (1903), що поезії в прозі її навчили писати І. Лейтмотивом фрагментарних творів української авторки стала думка про щастя, висловлена в новелі «Тут повинні би рожі стояти» данського письменника: щастя - це порив, непояснюваний стан душі, особлива одухотвореність, досягнути якої приземленій людині не дано, а тільки не сплямленій життям. Кобилянської повязано з темою жіночої долі (ми не зазначаємо - «емансипації», оскільки авторка швидко відійшла від жіночого руху («Товариство руських жінок на Буковині»), бо в її розумінні звільнення жінки від залежності - суспільної, соціальної, економічної - це похідне, а визначальне - бажання, здатність самої жінки усвідомити, для чого вона покликана в цей світ, яка її місія, адже не можна зробити щасливим того, хто сам не бажає щастя), надто самотності в світі, закони якого написані чоловіками.