Художньо-стильові напрями європейської фортепіанної музики першої третини ХХ ст. та їхній вплив на формування світогляду М. Колесси. Мовностильові особливості фортепіанних творів М. Колесси відповідно до його індивідуального трактування жанрових моделей.
Аннотация к работе
Львівська національна музична академія імені М.В. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРоботу виконано на кафедрі історії музики Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка Міністерства культури і туризму України Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Стельмащук Роман Степанович, Львівська національна музична академія ім. Харків) кандидат мистецтвознавства Назар Лілія Йосипівна, Львівська середня спеціальна музична школа-інтернат ім. Захист відбудеться «17» червня 2009 року об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.869.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства у Львівській національній музичній академії імені М.В. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Львівської національної музичної академії імені М. В.Тому тема пропонованого дослідження видається сьогодні особливо актуальною, оскільки передбачає на основі осмислення фортепіанного доробку Миколи Колесси (який дотепер розглядався музичною наукою переважно з позиції втілення фольклорних витоків) крізь призму стильових напрямків європейської музики першої третини ХХ століття, концептуальне узагальнення творчого досвіду видатної постаті української культури, яка увійшла в світовий культурний контекст з мистецтвом національно характерним. Більша частина фортепіанних творів М.Колесси для цього інструменту була написана в 30-х роках, після повернення з Праги і знайомства з основними здобутками різних європейських шкіл, відповідно, своєрідним чином на національному ґрунті відображає і перевтілює генеральні процеси розвитку фортепіанної музики того надзвичайно плідного і контроверсійного періоду в світовій культурі. Фортепіанна творчість М.Колесси виникає на піку інтересу до цього жанру в західноукраїнській композиторській школі - після досягнень у фортепіанній музиці С.Людкевича, В.Барвінського, Н.Нижанківського, тож природно акумулює найновіші здобутки регіональної школи і дозволяє зробити певні підсумки. Фортепіанні твори М.Колесси виявились одними з найпопулярніших в українській музиці і здобули чи не найбільше різноманітних інтерпретацій, здійснених як видатними піаністами сучасності - Марією Крушельницькою, Олегом Криштальським, Етеллою Чуприк, так і менше знаними, молодими виконавцями. Теоретичну базу дисертації складають праці, безпосередньо присвячені творчості та діяльності композитора, насамперед, Л.Кияновської, С.Павлишин, Я.Якубяка, О.Паламарчук, І.Зінків, Л.Ніколаєвої, К.Колесси, О.Шевчук, І.Юзюка, Л.Бобер, К.Цірікус та ін., рецензії на його концерти, інтервю з композитором, тощо, але й на широку теоретично-джерельну базу, яка торкається дотичних проблем: монографічних досліджень, присвячених творчості композиторів - авторів фортепіанних творів першої третини ХХ ст., теоретичних праць з аналізу форми, естетичних робіт, що розглядають проблеми стилів відповідного періоду, враховувати в цьому напрямку численні дослідження українських та зарубіжних вчених.Основні естетико-стильові напрями європейської фортепіанної музики першої третини ХХ ст. у їх спрямованості на творчість Миколи Колесси присвячений розгляду історичних передумов виникнення та становлення стильових напрямків у мистецтві першої третини ХХ ст., а також вказуються шляхи проектування на творчість Миколи Колесси. В багатьох дослідженнях, присвячених творчості М.Колесси, наголошується, що його фасцинація просторово-колористичними ефектами зумовлена захопленням живописом, нахилом до малярства головно імпресіоністичного кшталту, близькістю до кола учнів Олекси Новаківського, багато з яких були його друзями. Хоча, як і загалом, звернення до класичних жанрів, форм і елементів музичної мови було обумовлене намаганням протиставити дисгармонійній і сповненій конфліктами реальності універсальні духовні вартості, протистояти навальному руйнуванню традиційних музичних канонів збереженням вічних ідеалів, класичні моделі в творчості В.Барвінського, Н.Нижанківського, М.Колесси використовувались доволі своєрідно. Субєктивно-психологічна обумовленість звернення до фортепіано: авторецепція фортепіанного жанру розглядає особистісний компонент, свідомо чи інтуїтивно закладений автором, „закодований” ним у специфічних музичних знаках, котрий мислиться як важливий ключ до якомога повнішого осягнення змісту художнього твору, а відтак піддається детальному вивченню і своєрідній реконструкції: чи то на основі залишених автором документів, листів, щоденників, записок, пояснень, власних свідчень, чи спогадів його близьких та однодумців, чи опосередкованих даних - припущень виконавців і рецензентів, висновків за аналогією до пояснень інших опусів (жанрів, виразових прийомів) цього ж автора, чи врешті - безпосередніх бесід з композитором на предмет його задуму власних творів, стимулів, які спонукали його звернутись саме до того, а не іншого інструменту, жанру, до вибору тематизму, трактування гармонії чи засад розвитку.