Розвиток економічної теорії в Україні радянського періоду. Реформування української економіки в перші роки незалежності. Економічна політика та розвиток в другій половині 90-х років та на початку XXI ст. Обсяги виробництва, експортно-імпортні операції.
Аннотация к работе
Розвиток економічної теорії в Україні радянського періодуУ 20-х pp. в Україні, де розвиток економічної науки відображав цивілізаційні особливості національної економіки (зокрема організацію селянського господарства, якому не була притаманна "общинність" і яке спиралося на суто приватний інтерес), ленінська програма побудови державного соціалізму не знайшла підтримки. Туган-Барановський, наголошуючи у своїй праці "Соціалізм як позитивне вчення" на тому, що умови для соціалізму може створити лише ринковий механізм, який бере на себе всі функції з регулювання суспільних потреб, узгоджує попит та пропозицію. Воблий та інші виступали проти націоналізації, що, на їхню думку, призведе до більшої анархії, ніж капіталізм, оскільки неможливо створити такий апарат, який спроможний буде замінити саморегулюючу силу ринку. Рекомендації цього інституту базувались на досягненнях світової економічної думки в галузі економічної теорії і спочатку були спрямовані проти економічної програми більшовизму, на розробку плану самостійного розвитку України (створення української кооперації, власної валюти та ін.), а згодом, коли більшовизм став реальністю, - на створення наукової концепції планування, системи фінансів, єдиної системи української сільськогосподарської кооперації. Так, праця Слуцького "Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки" (1926), у якій ішлося про психологічні засади раціональної економічної поведінки субєкта, на півстоліття випередила дослідження в цій галузі, які велись на Заході.Для цього потрібно було здійснити перехід від командної до ринкової економіки, що дало б змогу вивільнити творчу енергію народу та якісніше реалізувати можливості вітчизняного економічного потенціалу. В Україні було зареєстровано понад 30 тис. малих підприємств і майже стільки ж кооперативів із загальною кількістю працюючих 670 тис. чол. У Міжнародний валютний фонд було направлено розширену програму ринкових перетворень в Україні, яка була ним схвалена. Український народ, тривалий час перебуваючи в колоніальному становищі, втратив колишні демократичні інститути і традиції самоврядування, а тому був змушений у процесі державотворення спиратися на реалії, успадковані від імперсько-тоталітарних структур, як у політиці, так і в економіці. Ознаками останніх були: тотальне одержавлення економік; панування монополізму, командних форм і методів управління; екстенсивний шлях розвитку господарства; структурна й територіальна диспропорційність республіканської економіки; її побудова на принципі незавершеності; значна мілітаризація економіки (у радянський час Україна, займаючи 2.6 % території СРСР, була причетна до виробництва 38 % його озброєнь та військового спорядження); катастрофічна екологічна ситуація; психологічний клімат колективної пасивності тощо.