Аналіз основних доктринальних підходів до розуміння внутрішнього переконання судді та його ознак, специфічні особливості прояву в адміністративному процесі. Особливості прояву суддівського розсуду при його формуванні, вдосконалення чинного законодавства.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукВизнаючи певні недоліки національної судової системи, низький рівень довіри до судів і суддів в українському суспільстві, який обумовлений, насамперед, певними стереотипами, ніж обєктивним станом справ у судовій системі, держава, як відомо, є ініціатором подальших позитивних перетворень у судовій системі, в тому числі й проведення певних заходів щодо приведення організації правосуддя до необхідних демократичних стандартів. Підставою для скасування судових рішень Вищого адміністративного суду України було неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що викликає необхідність дослідження факторів, які впливають на прийняття рішення суддею. Реалізація суддею своїх процесуальних прав і обовязків, у тому числі права на оцінку доказів, здійснюється на підставі його внутрішнього переконання, що і викликає дискусії про поняття, специфіку, природу такого переконання. Потрібно визнати, що переважна більшість наявних ґрунтовних правових досліджень присвячена внутрішньому переконанню судді у сфері саме кримінального судочинства, тоді як юридико-психологічні особливості формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі залишились поза увагою. Зокрема, діалектичний метод пізнання дозволив проаналізувати соціально-історичні передумови поліваріантності процесів пізнання в адміністративному судочинстві (підрозділ 1.1); формально-логічний метод використано для визначення понять «внутрішнє переконання судді» та «судовий розсуд» і подальшого використання в більш складних формах мислення (підрозділи 1.2, 2.2); метод тлумачення правових норм - для доктринальної характеристики юридичної складової процесу доказування як обєктивної складової формування внутрішнього переконання судді (підрозділ 2.1); системно-структурний метод застосовано при проведенні класифікації внутрішнього переконання судді як поведінкового процесу, що містить правові, гносеологічні й психологічні компоненти (підрозділ 1.2); соціально-юридичний метод та метод граматичного розгляду - для аналізу правових та етичних норм щодо мотивованості судового розсуду, визначення особливостей сприйняття й логічності мислення судді в адміністративному процесі (підрозділи 2.2, 2.3); порівняльно-правовий метод - для визначення особливостей формування внутрішнього переконання судді в різних видах судочинства (підрозділи 1.2, 2.2); метод документального аналізу - для встановлення особливостей правового регулювання й етичних принципів формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); дедуктивний та індуктивний методи використано при визначенні критеріїв конкретизації внутрішнього переконання судді; метод юридичного моделювання - при формулюванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.У підрозділі 1.1 «Адміністративний процес як сфера обєктивізації формування внутрішнього переконання судді» аналізуються сформульовані в різні історичні періоди концепції розуміння адміністративного процесу (юрисдикційна, управлінська, судова та ін.), зосереджується увага на численності та розмаїтті сучасних доктринальних підходів до визначення поняття і сутності адміністративного процесу (роботи О. 3 КАС України), задля чого пропонується його ототожнення лише з адміністративним судочинством (діяльністю адміністративних судів щодо розгляду публічно-правових спорів) за аналогією з кримінальним та цивільним процесами. Особливість внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі» на підставі аналізу навчальних, наукових та публіцистичних джерел формулюється висновок про те, що внутрішнє переконання у дослідженнях вчених-юристів розглядається переважно в трьох аспектах: як метод правового регулювання, в тому числі адміністративної діяльності, разом із методом примусу (Д. Наголошено, що специфікою внутрішнього переконання судді саме в адміністративному процесі є те, що судді в адміністративних справах розглядають публічно-правові спори, тому перед ними завжди постає складна проблема внутрішнього переконання в правильності свого рішення, оскільки за цим рішенням завжди стоять долі приватних (фізичних та юридичних) осіб та субєктів публічного адміністрування, а не тільки авторитет самого судді і судової системи в цілому.