Форми функціонування власного капіталу підприємства. Джерела формування власних фінансових ресурсів. Придбання лессором майна на замовлення лізера. Амортизаційні відрахування. Основні засади управління та політика формування капіталу підприємства.
Аннотация к работе
Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід У даній своїй якості капітал може виступати ізольовано від виробничого фактора - у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників Капітал забезпечує необхідний рівень добробуту його власників як у поточному, так і в перспективному періодах. Велику роль відіграє капітал в економічному розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним обєктом фінансового управління підприємством. У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу.Якщо за часів планової економіки свобода в управлінні ресурсами була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувалась, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують. На даному етапі розвитку економіки ефективне управління капіталом підприємства вимагає урахування особливостей формування структури капіталу, вивчення оптимізаційних моделей співвідношення власних та позикових коштів. Сучасне економічне становище потребує від власників та фінансових менеджерів підприємств ефективного управління та контролю та своєчасного коригування структури капіталу підприємства, бо оптимальна структура капіталу дозволяє максимізувати прибуток, рентабельність, підвищити фінансову стійкість, показники ліквідності та платоспроможності. Класифікація капіталу здійснюється за багатьма ознаками, зокрема: за приналежністю підприємству виділяють власний та позиковий капітал; за метою використання - виробничий, позичковий та спекулятивний; за формами інвестування - капітал в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах; за обєктом інвестування - основний та оборотний; за формою надходження в процесі кругообігу - капітал у грошовій, виробничій та товарній формах; за формами власності - приватний та державний; за організаційно-правовими формами діяльності - акціонерний, пайовий, індивідуальний; за характером використання у господарському процесі - працюючий та непрацюючий; за характером використання власниками - споживаний та накопичувальний (реінвестований); за джерелами залучення - національний (вітчизняний) та іноземний; за відповідністю правовим нормам функціонування - легальний та «тіньовий» капітал.
Вывод
В умовах ринкової економіки відбулося зміщення пріоритетів в обєктах та цільових установах системи управління обєктом господарювання. Якщо за часів планової економіки свобода в управлінні ресурсами була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувалась, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують. На даному етапі розвитку економіки ефективне управління капіталом підприємства вимагає урахування особливостей формування структури капіталу, вивчення оптимізаційних моделей співвідношення власних та позикових коштів.
Фінансовий стан підприємства та результати його діяльності багато в чому залежать від того, який капітал має у своєму розпорядженні субєкт господарювання, наскільки оптимальною є його структура. Сучасне економічне становище потребує від власників та фінансових менеджерів підприємств ефективного управління та контролю та своєчасного коригування структури капіталу підприємства, бо оптимальна структура капіталу дозволяє максимізувати прибуток, рентабельність, підвищити фінансову стійкість, показники ліквідності та платоспроможності.
Підсумовуючи теоретичний матеріал, можливо зробити наступні висновки: 1. Капітал підприємства являє собою сукупність фінансових ресурсів, що використовуються власниками і менеджерами в економічному процесі відтворення вартості як джерело фінансування господарської діяльності з метою одержання доходу;
2. Класифікація капіталу здійснюється за багатьма ознаками, зокрема: за приналежністю підприємству виділяють власний та позиковий капітал; за метою використання - виробничий, позичковий та спекулятивний; за формами інвестування - капітал в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах; за обєктом інвестування - основний та оборотний; за формою надходження в процесі кругообігу - капітал у грошовій, виробничій та товарній формах; за формами власності - приватний та державний; за організаційно-правовими формами діяльності - акціонерний, пайовий, індивідуальний; за характером використання у господарському процесі - працюючий та непрацюючий; за характером використання власниками - споживаний та накопичувальний (реінвестований); за джерелами залучення - національний (вітчизняний) та іноземний; за відповідністю правовим нормам функціонування - легальний та «тіньовий» капітал. В даній роботі особливого значення набуває класифікація капіталу за приналежністю.
3. Процес формування капіталу має базуватися на основі таких принципів: 1) Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;
2) Забезпечення відповідності обсягу капіталу, який залучається, обсягу активів підприємства, що формуються;
3) Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій його ефективного функціонування;
4) Забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з різних джерел;
5) Забезпечення високоефективного використання капіталу у процесі господарської діяльності;
4. Управління власним капіталом передбачає розробку політики формування власних фінансових ресурсів підприємства, основними етапами якої є: 1) Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді;
2) Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді;
3) Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;
4) Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел;
5) Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;
6) Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;
7) Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.
5. Основними етапами управління позиковим капіталом є: 1) Аналіз залучення використання позикових засобів у попередньому періоді;
2) Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді;
3) Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів;
4) Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел;
5) Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на на коротко- і довгостроковій основі;
6) Визначення форм залучення позикових засобів;
7) Визначення складу основних кредиторів;
8) Формування ефективних умов залучення кредитів;
9) Забезпечення ефективного використання залучених кредитів;
10) Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити.
Список литературы
капітал фінансовий лізер амортизаційний
1. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник.-К.:Либідь, 2005.
2. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д., Нам Г.Г. та ін. Фінанси підприємств - К.: КНЕУ, 2002. - 384 с.
3. Финансы предприятий: Учебник /Колчина Н.В., Поляк Г.Б., Павлова Л.П. и др.; Под ред. Проф. Н.В. Колчиной. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 413 с.
10. Леонтьєв В.Є., Бочаров В.В., Радковская Н.П. Фінансовий менеджмент: Підручник, Москва: ТОВ «Видавництво «Еліт», 2005 р.
11. Крейнина М.Н. Фінансовий менеджмент: навчальних посібників, 2-ге видання, перероблене і доповнене, Москва: Річ навіть і Сервіс, 2001 р.
12. Морошкин В.А., Ломакин О.Л. Практикум із фінансового менеджменту: технологія фінансових розрахунків із відсотками: Навчальний посібник, рекомендовано УМО, Москва: Фінанси і статистика, 2004 р.
13. Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз. Управління фінансами: Навчальний посібник для вузів, рекомендовано УМО, 2-е видання, перероблене і доповнене, Москва: Юнити-Дана, 2003 р.
14. Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Управління фінансами. Завдання, ситуації, тести, схеми: Навчальний посібник для вузів, рекомендовано ОМЦ, Москва: Юнити-Дана, 2004 р.
15. Тюрина А.В. Фінансовий менеджмент: Практикум: Навчальний посібник для вузів, рекомендовано ОМЦ, серія «Професійний підручник: Менеджмент», Москва: Юнити-Дана, 2004 р.
16. Фінансовий менеджмент: Теорія і практика: Підручник, під редакцією Стояновой Е.С., рекомендовано МО РФ, 5-те видання, перероблене і доповнене, Москва: Перспектива, 2000 р.
17. Фінансовий менеджмент: Підручник, під редакцією Поляка Г.Б., рекомендовано МО РФ ІУМО, 2-ге видання, перероблене і доповнене, Москва: Юнити-Дана, 2004 р