Особливості педагогічних умов виховання дітей дошкільного віку в сучасній українській родині. Характеристика родини в системі національних цінностей. Визначення критеріїв та показників сформованості у старших дошкільників позитивного сприймання родини.
Аннотация к работе
Міністерство науки і освіти України Дипломна робота по предмету: Дошкільна освіта на тему: Формування в старших дошкільників позитивного образ української родиниПроблема родинного виховання була і є надзвичайно важливою, бо зумовлена тією великою роллю, яку відіграє родина у вихованні особистості. Виховання є головним чинником формування особистості дитини, завдяки якому реалізується програма її соціалізації, розвиваються природні задатки і здібності. Особливого занячення набуває питання сімї та сімейних цінностей в контексті національно-патріотичного виховання дітей. Формування, патріотичних почуттів означає вироблення й зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та ратного подвигу в імя процвітання своєї держави, прагнення бачити Україну незалежною. Так, вченими розглядаються такі аспекти: дослідження ціннісних родинних орієнтацій українців, вірності сімейним традиціям і звичаям (Т.Уроки життя, здобуті в родині, мають величезну виховну силу, бо дають їх найближчі люди - мама, тато, бабуся, дідусь … Саме в цей період закладаються моральні і психічні основи особистості, відбувається залучення дитини до світу соціальних цінностей і відносин. Величезне значення він надавав прикладу дорослих («Благомисліє батька - краще повчання дітям»), словесному впливу, вихованню «переконаннями», привчанню до праці, без якої діти не зможуть «навчатися ні письму, ні музиці, ні гімнастиці ... ні здатності соромитися». У таких відомих працях як “Проблеми виховання всебічно розвинутої особистості”, “Як виховати справжню людину”, “Батьківська педагогіка”, В.Сухомлинський вказував на те, що невідємною частиною виховання, вічно живим і незмінним джерелом патріотичних почуттів і переконань, любові до Вітчизни є любов до батьків і батьків до дітей, взаємна відданість і вірність, яка робить честь родині. Особливу роль у формуванні моральної свідомості, поведінки, спрямованості і особистості Я.Чепіга відводив сімї: “Сімя утворює грунт морального виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сімї розвиваються внутрішні - гарні й погані - почуття, і вдача набирає рішучого напрямку в той або інший бік”. Від роду до народу, від родини до нації - такий природний шлях розвитку кожної дитини, який реалізує сімя”.Життя більшості людей так чи інакше повязане з сімєю - своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми. Ефективність батьківського виховання в сімї забезпечується дотриманням таких принципів: народності, наступності й спадкоємності поколінь, участі у праці, природовідповідності, культуровідповідності, самодіяльності (активності й ініціативи), педагогічної компетентності батьків та єдності вимог і виховних напрямків. Адже сімя з її побутом, тобто загальним укладом життя, сукупністю виховних звичаїв і традицій, складалася упродовж багатьох століть і зміцнювалася в ході історичного розвитку людства. Родильні звичаї та обряди унормовували поведінку породіллі, виховували повагу до роду, пошану до батька - матері, людяність, делікатність, безкорисливість, доброту, привчали до дбайливого ставлення й догляду за дитиною. Традиції споряджання житла містять знання про особливості й символіку розташування речей хатнього побуту, жилих і господарських приміщень (наприклад, стіл символізує єдність і спільність інтересів у родині, поріг - захист від недругів, піч - тепло батьківського дому ) та виховують риси охайності, хазяйновитості, працьовитості.Отже, від виховання в родині і від діяльності співробітників закладів дошкільної освіти залежить, чи виросте дитина творчою, здібною, відповідальною людиною, патріотом свої Батьківщини, чи стане людиною пасивною, байдужою, в якої змалку не розвинули бажання цікавитись, досліджувати, створювати нове, пізнавати оточуючий світ, ділитись враженнями. У дитини розвивається бажання робити так, як дорослий (мама, тато, дідусь, бабуся тощо), і вона намагається всього навчитися. Це розвиток мовленнєвого спілкування дитини з оточуючими (мова виконує функцію спілкування і є засобом мислення); розквіт образних форм навчання (засвоєння сенсорних еталонів, розвиток перцептивних дій, створення наочних моделей, образів уяви), що і є основою для розвитку здатності дитини до творчості; розвиток здатності до співпереживання, співчуття, вихід за егоцентричну позицію і на основі цього засвоєння культурних моральних еталонів поведінки; - становлення первинного світогляду, формування внутрішніх етичних інстанцій, супідрядність мотивів, довільної поведінки, усвідомлення свого «Я», здатність оцінювати себе обєктивно. Погляд на дитину як на цінність визначає загальний підхід до її виховання, навчання й розвитку з позицій ампліфікації і передбачає максимальну реалізацію можливостей дитини, що формуються й виявляються в специфічно дитячих видах діяльності.
План
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи формування у старших дошкільників позитивного образу української родини
1.1 Погляди педагогів на проблему родини та родинної педагогіки
1.2 Родина в системі національних цінностей українського народу
1.3 Особливості формування образу української родини у старших дошкільників