Особливості навчання монологічному мовленню у початковій школі. Навчання діалогічному мовленню на уроках англійської мови за комунікативним принципом. Розробка системи вправ для навчання монологічному та діалогічному мовленню на початковому етапі.
Аннотация к работе
Знання та оволодіння мовами є важливим елементом взаєморозуміння та співробітництва держав та їхніх народів, тому досить зрозумілою є увага, яка в Україні приділяється питанням удосконалення методів навчання іноземних мов взагалі й англійської - зокрема. Перед вчителем англійської мови стоять відповідальні задачі, оскільки в умовах розширення міжнародних звязків підвищуються вимоги до рівня практичного володіння англійською мовою, що проявляється у здатності учнів правильно і послідовно викладати свої думки, розвиток вміння вести бесіду на будь-яку тему, вміти реагувати на репліки співрозмовника. В цьому полягає актуальність представленої роботи, присвяченої теорії і практиці навчанні говорінню англійською мовою у початковій школі. У даній роботі розглядається навчання англійській мові на початковому етапі вивчення, оскільки тут пріоритетом є виховні розвиваючі завдання, повязані з формуванням позитивної мотивації. Від усвідомлення можливості виражати одну і ту ж думку на іншій мові до навичок і вмінь самостійного рішення комунікативно - пізнавальних завдань, включаючи мовну здогадку і уміння виражати особове відношення до сприйманої інформації.Критеріями при цьому є: зростаючий обєм знань, які повинні бути вивчені продуктивно; зростаючий обєм граматичних знань; зростаюча кількість тем, по яких учень в змозі зробити вислів на англійській мові; рівень формованих умінь і навичок, що росте; що змінюються по своєму вигляду і обєму комунікативні дії в рамках окремих умінь. Для повідомлення нових фактичних і мовних знань вчитель визначає дії і засоби, за допомогою яких в учнів формуються міцні уявлення, поняття, і одночасно активізує придбані ними уміння. Існують рецептивні види мовленнєвої діяльності людини, у процесі яких вона сприймає і розуміє думки інших людей, одержуючи певну інформацію (аудіювання і читання), та продуктивні види, коли людина висловлює свої думки або передає чужі думки в усній чи письмовій формі (говоріння і письмо) [20, с. Як і будь-яка інша діяльність, акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет - думки того, хто говорить; продукт - висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання. Задум стосується всього тексту/висловлювання в цілому: в ньому намічається основна теза тексту, тобто попередній смисловий план, який уточнюється мовцем на протязі всього процесу його реалізації.Хоча діти практично володіють основами побудови теоретичних понять і готові до теоретичних узагальнень (це є найважливішим психологічним новоутворенням цього віку), у вислові все-таки віддають перевагу конкретним думкам над теоретичними, абстрактними міркуваннями, опис конкретних фактів встановленню причинно-наслідкових звязків між ними. Цей факт може бути врахований вчителем іноземної мови як психологічне обґрунтування широкого використання образної наочності: картинок, малюнків, предметів, іграшок як організації наочного плану вислову [9, с.23]. Використання ними причинності у вислові свідчить про те, що учні цього віку розуміють і усвідомлюють спрямованість доказу і переконання на зрізі причинно-наслідкових звязків між предметами і явищами навколишній дійсності. Названі вище особливості комунікативного розвитку молодшого школяра свідчать про: природу гетерохронності розвитку усних і письмових форм спілкування, тобто випередженні усного вислову і розуміння на слух; Комунікативний підхід орієнтований на організацію процесу навчання, адекватного процесу реального спілкування (Ю.І.Пассов), а саме: діяльнісний характер мовленнєвого спілкування, що втілюється в комунікативній поведінці вчителя як учасника процесу спілкування й навчання та в комунікативно вмотивованій, активній поведінці учня як субєкта спілкування та навчання;В основу кожного з них покладена якість висловлювання учнів, причому ця якість обовязково веде до збільшення обсягу зразків мовлення, що використовуються учнем [34, с. Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів обєднувати зразки мовлення рівня фрази в одну понад фразову єдність. Наприклад, за темою "Погода" учні можуть зєднувати такі зразки мовлення: Англ. Вже на цьому етапі враховується самостійність висловлювання: вчитель лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного змісту залишається вільним. На другому етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понад фразового рівня.За висловом В.Л.Скалкіна, учнів насамперед треба навчити «реплікування», тобто швидко й адекватно реагувати своєю реплікою на репліку вчителя, а також продукувати ініціативні репліки за зразком, який подає вчитель. На третьому етапі учні мають навчитися вести діалоги різних функціональних типів [29, с.
План
Зміст
Вступ
1. Психолого-лінгвістичні основи говоріння в початковій школі
1.1 Навчання говоріння на початковому етапі
1.2 Суть і характер діалогічного та монологічного мовлення
1.3 Особливості навчання монологічному мовленню у початковій школі
1.4 Навчання діалогічному мовленню на уроках англійської мови за комунікативним принципом
2. Методичні аспекти навчання говорінню дітей молодшого дошкільного віку
2.1 Підходи до навчання монологічному мовленню в початковій школі
2.2 Навчання діалогічному мовленню молодших школярів за комунікативним принципом
2.3 Система вправ для навчання монологічному та діалогічному мовленню на початковому етапі
2.4 Дослідно-експериментальна програма по формуванню англомовного говоріння в учнів початкової школи
2.4.1 Програма дослідно-експериментальної роботи
2.4.2 Порівняльний аналіз результатів констатувального та формувального експериментів
Висновки
Список використаних джерел
Додатки мовлення діалогічний монологічний англійський