Формування в майбутніх педагогів прогностичного компонента професійної діяльності - Автореферат

Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукНаціональна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті одним з пріоритетних завдань уважає пошук нового змісту і технології організації педагогічного процесу, високопрофесійного наукового, аналітичного і прогностичного супроводу управлінських рішень, які приймаються на всіх рівнях організації педагогічного процесу. Проведені дослідження були спрямовані на виявлення: закономірностей формування професійно важливих рис особистості педагога та супровідних ефективному здійсненню професійної діяльності його психічних властивостей і стану (Бєзуглов І. Г., Дідусь Н.І., Казимірська Т.С., Кулюткін Ю.М., Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І. та ін. Визначаючи проблему дослідження, ми виходили з того, що на сучасному етапі розвитку освіти, субєктивно-діяльнісна позиція педагога посилює його особистісну відповідальність за всі дії, що здійснюються під час організації навчання й виховання дітей. Це й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження “Формування в майбутніх педагогів прогностичного компонента професійної діяльності”. ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ - формування у майбутніх педагогів прогностичного компонента професійної діяльності відбуватиметься ефективніше за умов, що передбачають:-·усвідомлення педагогічних ситуацій та варіантів їх розвитку крізь призму педагогічних понять і категорій як головного елемента змісту профілюючих навчальних дисциплін;Характеризуючи процеси, що спонукають виникнення і впровадження педагогічних технологій у сучасну практику освіти, дослідники (Бабанський Ю.К., Безпалько В.П., Бондар В.І., КЛАРІНМ.В., Селевко Т.В., Тализіна Н.Ф.) зазначають необхідність відтворення в педагогіці системно-діяльнісного підходу, упорядкування на цих засадах засобів навчання у школі та вузі; потребу здійснення особистісно-зорієнтованого підходу в усіх ланках системи освіти, заміни недостатньо ефективного вербального засобу передачі знань більш продуктивними; потребу експертного проектування технологічного ланцюжка процедур, методів, організаційних форм взаємодії учнів і педагога, що забезпечують гарантовані результати навчання та знижують негативні наслідки роботи малокваліфікованого педагога. Воно спонукає дослідників і практиків знаходити підстави одержання результативності певної діяльності, мобілізації досягнень науки і досвіду для гарантованості потрібного результату; будувати діяльність на обєктивній, дійсно науковій, а не субєктивній основі, яка веде до невиправданої витрати сил, часу, ресурсів; приділяти увагу прогнозуванню і проектуванню діяльності з метою запобігання її зайвої корекції під час виконання. Технологічний рівень педагогічної діяльності є ознакою професійної культури педагога, що реалізується ним у процесі вирішення низки завдань: аналітико-рефлексивних, що повязані з аналізом і рефлексією цілісного педагогічного процесу та його елементів, субєкт-субєктних відносин, труднощів, що виникають, тощо; конструктивно-прогностичних, до яких належать завдання побудови цілісного педагогічного процесу відповідно до загальної мети професійно-педагогічної діяльності, обгрунтування й прийняття рішення, прогнозування результатів і наслідків прийнятих рішень; організаційно-діяльнісних, складовою яких є завдання реалізації оптимальних варіантів педагогічного процесу, використання різноманітних видів педагогічної діяльності; оцінно-інформаційних, до складу яких входять завдання збору, опрацювання і зберігання інформації про стан і перспективи розвитку педагогічної системи, її обєктивної оцінки в актуальному стані; корекційно-регулюючих, повязаних із корекцією протікання, змісту і методів організації педагогічного процесу, встановлення необхідних комунікативних звязків, їх регуляції і підтримки. Оскільки зі зміною освітніх парадигм у системі вищої педагогічної освіти закономірно здійснюється перехід до нових технологій навчання, орієнтованих не на пріоритет знання і виконання, а на варіативність, субєктність, індивідуально творчі, особистісно центровані форми й методи підготовки майбутніх педагогів, особливої значущості набувають такі характеристики професійної діяльності педагога, які дозволяють йому проектувати та прогнозувати результати педагогічного процесу, вибирати серед багатьох засобів і шляхів його організації найбільш оптимальні. З урахуванням цього ми розглядаємо, прогностичний компонент як змістову та функціональну характеристику дій педагога на підготовчій фазі професійної діяльності, повязаної з усвідомленням образу - цілі та вибору оптимального для її досягнення засобу (чи процедури) діяльності.У дисертації досліджено процес формування в майбутніх педагогів прогностичного компонента професійної діяльності, визначено педагогічні умови і закономірності, за яких цей процес відбувається найбільш ефективно.

. Основний зміст