Аналіз закономірностей формування української екологічної термінології. Особливості її семантичної та структурної організації. Специфіка дериваційних процесів, продуктивних структурних типів екологічних термінів та спеціалізації їх словотворчих формантів.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНа початку ХХІ століття дослідження специфіки формування і функціонування галузевих терміносистем української мови набувають все більшої ваги серед інших наукових праць, що стосуються лексикологічного рівня мови. Особливості термінологічної номінації в українській та в інших словянських мовах досить докладно аналізувалися у працях А.А. В умовах розвитку різних галузей екології відбувається накопичення необхідного лексичного матеріалу, що упорядковується мовою з урахуванням тенденцій її розвитку та процесів, які регулюють творення відповідних терміносистем. Спеціальне дослідження української екологічної термінології дає змогу подати цей лексичний шар як упорядковану систему, що відповідає розвитку екологічної науки в Україні. Тематика дисертації повязана з проблемами, над якими працюють у відділі термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.У першому розділі „Теоретичні засади вивчення термінології у східнословянському мовознавстві” розглянуто теоретичні аспекти дослідження термінології у східнословянському мовознавстві, висвітлено поняття терміна та його місце в лексичній системі мови, зясовано питання мовної норми в термінології, проаналізовано класифікаційні ознаки екологічного терміна, що свідчить про системний характер аналізованої галузевої терміносистеми. Структурно-семантична системність термінів на позначення екологічних понять досягається шляхом утворення горизонтальних термінологічних рядів, що групуються навколо стрижневого терміна або терміноелемента - виразника родового поняття (фітобентос, фітомаса, фітомеліорація, фітопланктон, фітосередовище, фітосфера, фітоценоз, фітоценологія - горизонтальний ряд, в якому класифікаційну функцію виконує міжнародний терміноелемент грецького походження фіто-, що у складних екологічних термінах вказує на звязок з поняттям „рослина”). До термінів-синонімів належать як питомі, так і запозичені лексеми, що вступають у синонімічні відношення у конструкціях типу: 1) терміни - складні слова, які різняться одним терміноелементом, позначаючи при цьому одне поняття (аквакультура - марикультура, анаеробіоз - аноксибіоз, жаротривкість - жаростійкість); 2) терміни-словосполучення, у складі яких синонімічними є один з компонентів - виразник видового поняття: а) коли обидва компоненти є іншомовними (зрілість біогеоценозу - екосистеми, едафічне - біокосне середовище); б) коли один компонент є іншомовним, а другий - власне українським (індекс аридності - сухості, термальне - теплове забруднення); в) коли обидва компоненти є національними (щільність - густота популяції, побутові - комунальні відходи); 3) терміни, де можливе паралельне використання як однослівного терміна, так і терміна-словосполучення: а) конструкції, які вміщують спільнокореневі компоненти (абісаль - абісальна зона, водозабір - водозабірна споруда); б) конструкції, позбавлені спільнокореневих компонентів (апробіонт - індикатор забруднення, нівація - снігова ерозія). Міжсистемна омонімія повязана насамперед з тим, що засвоєння спеціалізованого значення терміна з іншої галузі знань передбачає розходження значень між ним та екологічним терміном, за ними закріплені різні дефініції (морфологія в екології та лінгвістиці; асиміляція в екології, лінгвістиці, етнографії; валентність в екології, лінгвістиці, хімії). У межах лексико-семантичного способу творення виокремлено екологічні терміни-слова та елементи, що входять до складу двокомпонентних конструкцій, які утворено шляхом звуження значення загальновживаних слів (слово феномен у складі екологічного терміна феномен природи), метафоризацією як загальновживаних слів (слово спалах у складі терміна екологічний спалах), так і галузевих термінів (термін амплітуда у фізиці та у складі екологічного терміна екологічна амплітуда, термін деградація у соціальній психології і у складі екологічного терміна деградація середовища), а також метонімізацією (термін акумулятор як предмет і прилад, термін чутливість як властивість і величина).Екологічну терміносистему української мови визначають такі критерії: цілісність - її складові компоненти обєднані структурно, семантично і функціонально; структурність - одиниці терміносистеми є структурованими; взаємозалежність - у ній поєднуються складові елементи досліджуваної терміносистеми, споріднених галузевих терміносистем, загальної терміносистеми української мови та терміносистем інших мов; динамічність - сформована терміносистема характеризується рухливістю: змінюється кількість її складників, їхня якість, система взаємовідношень; окресленість - вказує на чітку межу з іншими терміносистемами, визначаючи специфіку окремої галузі людського життя, якій вона слугує; відкритість - становить складну відкриту своєрідну комбінацію понять і термінів, що залучаються з інших, не обовязково споріднених між собою термінологій.