Рівень рухової активності студентів ВНЗ в повсякденній діяльності. Проблема розвитку її як однієї з основних складових покращення здоров’я. Методика самоконтролю розвитку рухомих навичок для контролю змін у функціональному стані та фізичному розвитку.
Аннотация к работе
Формування у студентів основ методики самоконтролю рухової активностіГесс писав: “Рух може замінити ліки, але всі ліки світу не можуть замінити рух”. Чим інтенсивніше рухова активність в межах оптимальної зони, тим повніше реалізується генетична програма і збільшується енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму, тривалість життя, підвищується стійкість організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища: стресових ситуацій, високих і низьких температур, радіації, травм, гіпоксії. У процесі навчання в університеті в цілях покращення фізичної підготовленості студентів важливе значення має оволодіння ними знаннями самоконтролю рухової активності.Самоконтроль - це регулярні самостійні спостереження тих, хто займається, за станом свого здоровя, фізичного розвитку, за впливом на організм фізичних вправ і спорту. На основі одержуваних результатів самоконтролю можна оцінювати реакцію свого організму на фізичне навантаження під час занять фізичними вправами, участі в масових фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах, а також під час процедур, що загартовують. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що проблема формування рухових навичок та знань основ самоконтролю рухової активності студентів ВНЗ не була предметом спеціального вивчення, її недостатнє опрацювання та, разом з тим, актуальність обумовили вибір теми наукової праці.За даними нашого дослідження можна стверджувати, що самоконтроль розвитку рухомих навичок сприяє фіксуванню змін, що відбуваються в функціональному стані і фізичному розвитку, дає можливість запобігати розвитку перевтоми і хворобливого стану, а також своєчасно помітити і проаналізувати позитивні зміни в організмі.