Формування у молодших школярів граматичних понять роду, числа і відмінка іменників - Дипломная работа

бесплатно 0
4.5 153
Характеристика граматичних категорій роду, числа і відмінка іменника у сучасному мовознавстві, лінгвістичні і психолінгвістичні засади вивчення. Методика формування граматичних понять іменника у 1–4 класах на уроках рідної мови, розробка вправ і завдань.


Аннотация к работе
Однак обрана тема є актуальною, оскільки передбачає ґрунтовне вивчення і введення до наукового обігу матеріалів аналізу звязків граматичного значення та граматичної форми роду, числа і відмінка іменників, здійснення аналізу сучасного стану граматичної категорії роду, числа і відмінка іменників в українській мові. Вивчення знань із граматики, засвоєння граматичних норм рідної мови, формування відповідних практичних умінь на початковому етапі шкільної мовної освіти дають можливість досягти її найважливішої мети - сформувати в молодших школярів уміння правильно оформлювати власні висловлювання і підвищити рівень їхньої загальної культури усного й писемного мовлення. Відповідно до мети вивчення початкового курсу рідної мови і одного з його розділів - граматики «важливе місце в діяльності вчителя займає робота над формуванням поняття про граматичні категорії роду, числа і відмінка іменника» [53, 96]. Категорії роду, числа і відмінка іменника характеризуються розмаїттям значень, форм і функцій, тому вони є досить складними для засвоєння учнями початкових класів і з методичного боку вимагають особливої уваги. Процес «усвідомлення молодшими школярами лінгвістичної сутності роду, числа і відмінка іменника, їх істотних ознак і особливостей функціонування в мовленні необхідно будувати на функціональній основі» [54, 44].Значного поширення набула біологічна теорія, згідно з якою значення роду повязувалося з уявленням про біологічні (статеві) ознаки предметів: іменники, що називають осіб чоловічої статі, є іменниками чоловічого роду; іменники, що називають осіб жіночої статі, є іменниками жіночого роду; іменники середнього роду називають недорослі істоти, статеві ознаки яких чітко не виявлені. Так, до чоловічого роду належали іменники, які повязувалися з усвідомленням активності предмета і прирівнювалися до сили здобувача-чоловіка; до жіночого роду належали іменники менш важливі з точки зору їх активності; а до середнього роду - найменш значущі іменники. Романів [56], категорія роду іменників, з одного боку, не повязана з реальним значенням слова: її семантика може збігатися з ізоморфністю біологічної статі, а може виступати формальним критерієм розрізнення слів у моделі узгодження за родом; з другого боку - значення слова безвідносно до статі іноді стає визначальним у родовій диференціації. Правда, ми сприймаємо форми множини іменників як співвідносні з формами однини, тому для нас розкривається значення роду: дуби - дуб (чол. рід), стодоли - стодола (жін. рід). Цікаво, що іменники спільного (чоловічого і середнього) роду мають спільну парадигму відмінювання, а іменники спільного (жіночого і середнього) роду мають різні відмінкові парадигми: якщо має значення жіночого роду, то відмінюється як іменник І-ої відміни (бабище, бабищі, бабищі, бабищу, бабищею, (на) бабищі), а якщо має значення середнього роду, то відмінюється як іменник ІІ-ої відміни (бабище, бабища, бабищу, бабищу, бабищем, (на) бабищі.)Там, зокрема, зазначено: «На відміну від інших частин мови (прикметників, числівників, прикметникових займенників, дієслів), у яких категорія числа є суто граматичною, бо служить тільки засобом синтаксичного звязку з іменниками (або особовими займенниками), іменники виражають граматичними формами числа предметність у кількісному визначенні; в іменниках ця категорія є самостійною, лексико-граматичною» [60, 138]. Отже, при такому трактуванні категорії числа враховуються випадки, коли немає повної відповідності між граматичним числом та кількісними виявами відображуваної ним дійсності, коли порушується семантичне співвідношення форм однини і множини іменника. Не всі іменники здатні утворювати обидві числові форми, та й форми однини й множини не завжди позначають один і декілька предметів відповідно. Чернецький, вважаючи категорію числа загалом граматичною, говорить про лексико-граматичний характер, якого число набуває при взаємодії з окремими семантичними групами іменників - абстрактними, речовинними, збірними, власними [65, 33]. Якщо б до цього зводилося значення форми однини і множини завжди і в усіх іменниках, тоді категорію числа іменників доводилося б уважати лексико-граматичною» [65, 32].Відмінок - «граматична категорія імен (іменників , прикметників , займенників , числівників ), що відбиває його синтаксичний стосунок до інших слів у реченні» [18, 71]. Так, зміна синтаксичних стосунків слова «книга» у реченнях «Книга - джерело знань», «Петро купив гарну книгу», «Що написано в цій книзі?», «Усі полиці завалено книгами» є зміною слова «книга» за відмінками або відмінюванням. Українська мова має сім відмінків, інші словянські мови мають або сім відмінків (польська , чеська , сербська ) або ж шість (російська , словацька ), або ж не мають їх зовсім (болгарська ). Відмінки відсутні у більшості європейських мов (окрім німецької та ісландської , в яких по чотири відмінки), а в англійській та скандинавських мовах існують тільки прямий (називний) та родовий відмінки. Відмінок - граматична форма іменника, якою виражається те чи інш

План
Зміст

Вступ

1. Теоретичні передумови вивчення граматичних понять іменника

1.1 Категорія роду іменників

1.2 Категорія числа іменників

1.3 Категорія відмінка іменників

2. Методика вивчення граматичних понять іменника у початкових класах

2.1 Зміст та етапи формування граматичних понять іменника у 1-4 класах

2.2 Методика формування граматичних понять іменника на уроках рідної мови

Висновки

Список використаних джерел
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?