Визначення критеріїв та рівнів сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні. Обґрунтування організаційно-педагогічних умов формування потреби у професійному самовихованні майбутніх учителів у навчально-виховному процесі.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованніГлибокі соціальні, духовні й економічні зрушення в контексті Європейського вибору України спонукають до суттєвих змін у системі вищої педагогічної освіти, яка покликана готувати вчителя нової генерації: гуманного, висококомпетентного й конкурентоспроможного, найголовнішою ознакою якого є потреба в постійному неперервному професійному самовдосконаленні й самовихованні, що відображено в “Концепції педагогічної освіти” (1998), Законі України “Про вищу освіту” (2002), Національній доктрині розвитку освіти України XXI століття (2002), Державній програмі “Вчитель” (2002), а також у нормативно-правових актах Болонського процесу. Тому самовиховання розглядається науковцями і як діяльність, і як вища форма активності особистості. Прагнення оптимально використати резерви навчально-виховного процесу ВНЗ з метою формування потреби в професійному самовихованні зумовило необхідність дослідження і вибір теми: “Формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні”. Відповідно до поставленої мети дослідження визначено такі завдання: - проаналізувати теоретичні підходи науковців до визначення сутності понять “професійне самовиховання”, “потреба в професійному самовихованні”; Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що ефективність формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні залежить від таких організаційно-педагогічних умов: переорієнтація навчально-виховного процесу педагогічного університету на цілеспрямоване формування цього системного утворення; готовність викладачів педагогічного ВНЗ до поетапного формування у студентів потреби в професійному самовихованні; спрямування методів і форм організації самостійної пізнавально-практичної діяльності студентів на усвідомлення ними специфічності професійного самовиховання майбутнього вчителя та пробудження інтересу до цього процесу.У першому розділі “Формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні як науково-педагогічна проблема” проаналізовано психолого-педагогічну літературу з теми дослідження, уточнено на основі аналізу літератури сутність понять “потреба” і “потреба в професійному самовихованні”, висвітлено різноманітні підходи до професійного самовиховання майбутніх учителів; розкрито сутність процесу формування потреби в професійному самовихованні та визначено особливості цього процесу в умовах педагогічного університету. Проведений теоретичний аналіз першоджерел з цієї проблеми дав змогу зробити деякі узагальнення стосовно генезису поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців на сутність понять: “самовиховання”, “професійне самовиховання”, “потреба”. Підкасистий та ін.) про те, що вихідною умовою ефективної професійної діяльності майбутніх учителів є вищий рівень розвитку їхньої пізнавальної потреби, ми визначили, що формування потреби в професійному самовихованні буде відбуватися за умови, якщо пізнавальну діяльність студентів спрямувати на осмислення ними необхідності здобуття професійних знань, розвиток професійних інтересів, цілеспрямовану творчу професійну діяльність. Відтак, встановлено, що в системі вузівської підготовки має місце істотна недооцінка ролі самовиховання як засобу професійного становлення майбутнього вчителя, формування потреби студентів у професійному самовихованні не стало пріоритетним напрямком роботи викладачів педагогічних університетів. Проведений аналіз професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів засвідчив, що ні мета, ні зміст, ні технологія навчально-виховного процесу педагогічного університету не передбачають формування у студентів потреби в професійному самовихованні.У дисертації наведено теоретичне узагальнення вирішення проблеми формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні, що виявляється у визначенні сутності, змісту та специфіки, а також організаційно-педагогічних умов означеного процесу. Теоретико-методологічний аналіз досліджень у галузі філософії, психології, професійної педагогічної освіти дав змогу уточнити основні поняття: “самовиховання”, “професійне самовиховання”, “потреба у професійному самовихованні”. Установлено, що потребу майбутнього вчителя в професійному самовихованні слід розуміти як відображені у свідомості майбутнього вчителя прагнення найбільш повного розвитку власних професійно-особистісних якостей з метою успішної їх самореалізації в майбутній професійній діяльності. Теоретично обґрунтовано, що потреба майбутніх учителів у професійному самовихованні - це складне інтегроване утворення професійно-особистісної сфери особистості, що передбачає взаємодію та органічну єдність трьох компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивного, поведінкового.