Теоретична розробка та експериментальна перевірка методики формування у дітей старшого дошкільного віку вмінь будувати міркування, зорієнтованої на оптимальну мовленнєву підготовку дитини до школи. Основні умови ефективності застосування методики.
Аннотация к работе
ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ УМІНЬ БУДУВАТИ МІРКУВАННЯРоботу виконано в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди, Міністерство освіти і науки України. КАЛМИКОВА ЛАРИСА ОЛЕКСАНДРІВНА, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, провідний науковий співробітник. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Захист відбудеться 26.01.2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН УкраїниУ процесі модернізації освіти в Україні, впровадження 12-річного терміну навчання, реалізації Концепції мовної освіти, Державних стандартів початкової школи, Базового компоненту дошкільної освіти в Україні значна увага приділяється формуванню мовленнєвої компетенції дитини, вихованню мовної особистості, яка "володіє виражальними засобами рідної мови, всіма її видами і типами, спроможна вільно, в неповторній мовленнєвій формі виражати власну позицію патріота і громадянина щодо певних життєвих явищ", міркувати, логічно й послідовно висловлювати свої думки, пояснювати, доводити власні судження й переконання. Засвоєння дитиною навичок і вмінь будувати міркування (як одного з функціонально-смислових типів мовлення) сприяє інтелектуальному становленню дитини, розвиткові вербально-логічного мислення, оперативної мовленнєвої памяті, пізнавальної активності. Проте аналіз дошкільної методичної літератури й практики свідчить, що в чинних програмах навчання і виховання дітей не виокремлено спеціальні завдання та мовний зміст роботи над міркуванням як функціонально-смисловим типом монологічного мовлення, тобто між початковою і дошкільною освітніми ланками не вибудовані логічні звязки в змісті навчання дітей монологу-міркування. Це обумовлює відсутність методичних рекомендацій з формування у дітей старшого дошкільного віку навичок і вмінь будувати міркування, ускладнює виконання вихователями відповідної мовної роботи в дошкільних освітніх закладах, а тому негативно впливає на мовленнєву підготовку дітей до навчання в школі. Таким чином, завданням методичної науки є створення методики формування у дітей старшого дошкільного віку умінь будувати міркувати з урахуванням специфіки розвитку монологічного мовлення дітей не як суцільного потоку говоріння, а з позиції аналогійно-чуттєвого (інтуїтивного) оволодіння ними функціонально-смисловим типом звязного монологічного мовлення - міркуванням, з його особливими лексико-граматичними й синтаксичними категоріями (у їх текстуальному функціонуванні) та характерною формою.У першому розділі - "Теоретичні основи методики формування у дітей старшого дошкільного віку умінь будувати міркування" - розкрито основні логічні та лінгвістичні характеристики категорії "міркування", розглянуто психолінгвістичні механізми породження монологічного мовлення, проаналізовано стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній та лінгвометодичній науках; уточнено зміст понять "міркування", "мовленнєві навички міркування", "мовленнєві вміння міркування". У дошкільній лінгводидактиці питання про створення методики формування у дітей старшого дошкільного віку навичок та вмінь будувати міркування вперше підняла Л. Із мовних засобів, що використовувалися дітьми, 50% дошкільників поєднували тезу з аргументами за допомогою сполучників причиновості "бо"; 10% - "тому що"; 12% дітей використовували сполучник "щоб", який не є типовим для міркування; 13% дітей замість сполучника "тому що" вживали неправильну його форму "того що"; 15% дошкільників використовували безсполучниковий звязок. Він був спрямований на формування в дошкільників навичок і вмінь аудіювати, сприймати й розуміти зміст міркувань; виділяти у навколишньому середовищі, в мовних зразках причиново-наслідкові звязки та відношення, передавати їх у власних міркуваннях; виявляти істотні ознаки предметів і явищ, добирати докази, аргументи; оперувати в міркуванні поняттями, висловлювати судження, робити умовиводи на основі суджень, фактів; інтонаційно виразно висловлювати складнопідрядні причинові речення, використовуючи відповідні їм мовні засоби звязку між головною і підрядною частинами, переказувати текст-міркування. Цей етап був повязаний з формуванням у дітей навичок і вмінь інтуїтивно вибирати міркування для вираження причиново-наслідкових звязків і відношень та пояснення (доведення) власної думки; використовувати вагомі аргументи й адекватні мовні засоби для звязку структурно-смислових частин міркування; дотримуватися в мовленні структури міркування (теза, аргументи, умовиводи); інтонувати міркування відповідно до логіко-інтонаційних та смислових членувань міркування; логічно й послідовно формулювати власну думку.