Формування у дітей естетичного ставлення до оточуючого світу - Контрольная работа

ЗМСТОсобистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У звязку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості. У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Естетичне ставлення дітей до оточуючого світу спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості. Вказуючи на все вищезазначене, ми вважаємо доречним досліджувати тему «Формування у дітей естетичного ставлення до оточуючого світу».«Вертикальне сходження до вершин духу», за визначенням В.Вернадського [7, с.79], є ознакою докорінної зміни наукового світогляду, що накладає певні зобовязання на розвиток духовної сфери людини, зокрема дошкільника, а відтак забезпечує формування почуттєвого (естетичного) ставлення до дійсності і до природи. Вироблення його базується на психологічних механізмах формування ставлення, що є результатом єдності мислення і почуття. У порівнянні з психічним ставленням, психологічне ставлення є довільним, воно спрямовує поведінку та діяльність особистості у певне русло, включаючи у цей процес знання, потреби, почуття, інтереси, переконання, оцінку, волю, увагу, мотив. В.Мясищев вважав, що основне ставлення особистості повязане з потребами, пояснюючи це тим, що компонентами потреб є: “а) субєкт, що відчуває потребу, б) обєкта потреби, в) звязок між субєктом та обєктом, що проявляється у переживанні прагнення до обєкту” [22, с.61]. Вона включає у себе потребу в певній інформації, власне естетичну потребу, потребу знайти вирішення життєвих питань, потребу в естетичній насолоді, потребу у відпочинку тощо.Естетика як наука вивчає суть і закономірності розвитку естетичних явищ в природі, суспільстві і людській діяльності. Згідно з положеннями, висловленими в “Естетиці”, автором якої є Ю.Б.Борев [2, с.56], природа естетичного і його різноманітність у реальності і мистецтві, принципи естетичного ставлення людини до світу, суть і закономірності мистецтва - такі основні питання естетики. Тільки людина з високим рівнем естетичної культури пізнає світ за найбільш загальними принципами опанування світу за законами краси. Якщо розглядати естетичну культуру як частину культури суспільства, то слід зазначити, що вона характеризує стан суспільства з точки зору його здатності забезпечувати розвиток мистецтва й естетичних відносин. А.Б.Щербо, Д.Н.Джола вважають, що естетичне виховання повинне сприяти формуванню у людини такого підходу до світу, який передбачає потребу в удосконаленні всього життєвого середовища [54, с.30].Зміст естетичного ставлення до оточуючого світу , орієнтованого на формування естетичної культури школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати в природі, в праці, в творах мистецтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насолоджуватися цим прекрасним. Структурними компонентами естетичного ставлення до оточуючого світу є естетичне сприйняття, естетичне почуття, естетичне судження, естетичний ідеал, естетичний смак, естетична діяльність . Вони визначаються розумовою, моральною, емоційною, духовною діяльністю людини і зумовлюють істотні зміни в її світосприйнятті, переконаннях, поведінці, сприяють естетичній діяльності особистості, розвитку її творчих сил та здібностей відповідно до обєктивних законів розвитку краси. Хоча естетичні враження виникають тільки в результаті безпосереднього контакту людини із значущими обєктами, досвід показує, що цього ще не достатньо: бачити просто навколишнє та бачити його красу - речі різні. Естетична насолода спонукає людину ходити в театр, слухати концерти , відвідувати картинну галерею.Вчений-педагог Б.Т.Ліхачов теж особливої уваги надає виховним можливостям праці, краси природи, мистецтва у формуванні естетичної культури учнів. У своїй праці “Естетика виховання” [19, с.81] він особливо уважно розглядає два шляхи естетичного виховання учнів: естетичне виховання у процесі навчання; На його думку, що висловлена у книзі “Естетика виховання” [19, с.78-79], в одну групу увійдуть ті предмети, основна мета вивчення яких заключається у розкритті перед учнями обєктивно закономірного характеру розвитку природи і суспільства, у забезпеченні наукового пізнання, теоретичного ставлення до світу. У своєму дослідженні вчені теж не розводять понять “форма” і “метод” виховання і наголошують на тому, краще школярами прекрасне усвідомлюється тоді, коли вони знайомляться з великими творіннями людського розуму і одночасно з особистістю творця, з процесом його творчості.

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ОТОЧУЮЧОГО СВІТУ У ДІТЕЙ

1.1 Психологічні особливості формування у шкільників естетичного ставлення

1.2 Поняття естетичного ставлення до оточуючого світу, його критерії та показники

1.3 Вивчення проблеми формування естетичного ставлення і естетичного виховання у дітей до оточуючого світу

Висновок к розділу 1

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ТА МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ОТОЧУЮЧОГО СВІТУ У ДІТЕЙ

2.1 Зміст, шляхи, форми і методи формування естетичного ставлення у дітей до оточуючого світу

2.2 Основні етапи підвищення ефективності формування естетичного ставлення у дітей до оточуючого світу

2.3 Педагогічні умови ефективної реалізації шляхів і методів естетичного виховання у роботі з учнями

Висновок к розділу 2

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ