Теоретичні засади формування організаційних і методологічних складових управління кваліметричним оцінюванням. Розробка уніфікованого підходу щодо отримання єдиних правил вибіркового встановлення належності партії продукції до певного рівня якості.
Аннотация к работе
Це безпосередньо стосується використання систем управління якістю, як засобу унеможливлення виробництва неякісної і шкідливої продукції, впровадження міжнародних норм в Україні для покращення якості та конкурентоспроможності виробів і, загалом, виходу вітчизняних товарів на світові ринки. За період становлення кваліметрії опрацьовані найрізноманітніші її аспекти в тому числі аксіоматика кількісного оцінювання якості продукції, центральним постулатом якої є висновок, що за результатами кваліметричного оцінювання продукції слід отримати оцінку, яка повинна адекватно та обєктивно відображати фактичний якісний рівень продукції. визначити шляхи встановлення вимог, норм і правил для досягнення єдності та точності кваліметричного оцінювання продукції, забезпечення вимог отримання кількісної оцінки якості всіма учасниками процесу кваліметричного оцінювання; Замість терміну «показник якості» продукції, що потребує чітко окресленої дефініції, запропоновано поняття «показник властивості» як більш загальне, що характеризує виріб і може бути використане для вирішення завдань кваліметрії. Необхідно розмежовувати вплив на відтворюваність результатів якості самого оцінювання, що характеризується певною методикою, і якості продукції у вигляді її неоднорідності та нестабільності ПВ, значення яких залежать від обєкту та плану отримання оцінки і не повязані з характеристиками точності засобів та методик КО, але вклад в загальну невизначеність результату може бути істотним або навіть визначальним.Для актуального стану забезпечення якості продукції на підприємствах характерним є застосування організаційних, технічних та регламентувальних заходів в межах запровадженої системи управління якістю, де акцентується увага на покращенні (поліпшенні), що стосується задоволення вимог споживачів. До проблематики теоретичної кваліметрії, що стоїть на заваді широкого впровадження кількісних методів оцінювання якості в практику виробничих відносин, діяльність з оцінювання відповідності та інші сфери системи технічного регулювання, слід віднести: надлишковість пошуку оптимальної структури показників властивостей; отримання кількісної оцінки на основі застосування базового зразка і відповідно трактування кількісної оцінки як абсолютної величини, хоча і вираженої у відносних одиницях; відсутність єдиної методології визначення коефіцієнтів вагомості окремих показників, комплексного показника якості та характеристик якості кваліметричного оцінювання. Тому вимоги до показників властивостей, що входитимуть як складові в значення комплексного показника якості, повинні стати предметом погодження між учасниками процесу кваліметричного оцінювання продукції, для чого слід обмежитись їх квазіоптимальним переліком з акцентуванням уваги не на оптимальній, а єдиній структурі показників. Основною умовою отримання достовірної кількісної оцінки якості продукції є встановлення і дотримання вимог єдності кваліметричного оцінювання, зокрема, наявність організаційної структури та відповідної нормативної бази, для чого слід забезпечувати управління кваліметричним оцінюванням. Тому запропоновано ввести поняття кваліметричної невизначеності, яка знаходитиметься через міжгрупову дисперсію сукупності значень окремого показника для визначення його коефіцієнта вагомості, що враховуватиме стабільність показника властивості в межах обєкту оцінювання, інформаційно доповнюватиме (посилюватимуть або навпаки) його внесок в комплексний показник якості і опосередковано характеризуватиме якісний рівень всієї партії виробів в порівнянні з іншими обєктами оцінювання.