Закономірності організації біомеханічної структури системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних змагальних стрибків. Методологія формування технічної майстерності легкоатлетів на підставі урахування закономірностей раціональної побудови рухів.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спортуРобота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство України у справах сімї, молоді та спорту Науковий консультант доктор біологічних наук, професор Лапутін Анатолій Миколайович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри кінезіології Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Запорожанов Вадим Олександрович доктор педагогічних наук, професор Шестаков Михайло Петрович, Російський державний університет фізичної культури, спорту і туризму, головний науковий співробітник лабораторії спортивної адапталогії науково-дослідного інституту проблем спорту; З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ - 150, вул.Разом з тим проблема формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації в системі спортивної підготовки вивчена недостатньо, хоча давно привертала увагу багатьох фахівців (В.П.Бізін, 1994; В.М.Дячков, 1972-1984; А.М.Лапутін, 1978-2001; А.А.Тер-Ованесян, 1992, І.А.Тер-Ованесян, 2000; М.П.Шестаков, 2003-2007). Однак і зараз становить інтерес виявлення закономірностей організації раціональної біомеханічної структури основних системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних змагальних стрибків, що стали підґрунтям формування технічної майстерності; обєктивізація біомеханічних показників; побудова багатофункціональних біомеханічних моделей рухових дій, що забезпечують досягнення заданих спортивних результатів; дослідження основних компонентів функціонального стану пружновязких властивостей кістякових мязів, вестибуломоторної системи й швидкісно-силової підготовленості. Завдяки цьому сьогодні змінюється методологія формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації, що дозволяє на новому технологічному рівні здійснювати педагогічне керування технічними характеристиками виконання змагальної вправи й спеціальною підготовленістю для досягнення запланованих спортивних результатів. “Підвищення резервних можливостей спортсменів на основі удосконалення системи силової підготовки в видах бігу з витривалості” (№ держ. реєстрації 910026137) (автор брав участь у розробці теми як співвиконавець); “Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 1996-2000 рр.” Державного комітету України з фізичної культури і спорту за темою 2.3.2. “Розвиток рухливості функціональних систем організму і стійкості її проявів як резерв підвищення спеціальної витривалості бігунів на довгі дистанції” (№ держ. реєстрації 0196U010534) (автор брав участь у розробці теми як співвиконавець) та “Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр.” Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 1.4.7.Аналіз динаміки спортивних результатів переможців і призерів Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу і Європи за останні десять років дає підставу вважати, що сьогодні, щоб перемагати на цих найзначніших міжнародних змаганнях, необхідно показувати високі спортивні результати у стрибку у висоту: у чоловіків - 2,35-2,40 м, у жінок - 2,00-2,07 м; у стрибку в довжину: у чоловіків - 8,40-8,60 м, у жінок - 7,00-7,20 м; у стрибку з жердиною: у чоловіків - 6,00-6,10 м, у жінок - 4,95-5,05 м; у потрійному стрибку: у чоловіків - 17,90-18,10 м, у жінок - 15,20-15,30 м і більше. Була створена спеціальна компютерна програма аналізу технічної майстерності спортсменів JUMP; виявлені інформативні біомеханічні показники легкоатлетичних змагальних стрибків; установлена значущість їхнього внеску в досягнення високих спортивних результатів; розроблені біокінематичні схеми; багатофункціональні біомеханічні моделі рухових дій, що забезпечують досягнення заданих спортивних результатів у легкоатлетичних стрибках і система цілей; технологія оперативного біомеханічного моделювання; виявлені закономірності, що визначають ефективність стрибків; особливості виконання змагальних стрибкових вправ чоловіками і жінками; визначений вплив основних компонентів функціонального стану пружновязких властивостей кістякових мязів, вестибуломоторної системи й швидкісно-силової підготовленості легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації на досягнення високих спортивних результатів. На третьому етапі (1997-2000 рр.) проводився педагогічний експеримент в чотирирічному олімпійському циклі підготовки для перевірки ефективності формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів, що базується на взаємозвязку закономірностей організації раціональної біомеханічної структури основних системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних змагальних стрибків і основних компонентів функціонального стану пружновязких властивостей кістякових мязів, вестибуломоторної системи й швидкісно-силової підготовленості.