Розроблення теоретичних положень і прикладних рекомендацій щодо вдосконалення процесу формування та управління розвитком інноваційних структур в машинобудуванні. Удосконалення методики врахування фактора ризику в розвитку інноваційної діяльності.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукРобота виконана на кафедрі обліку та аналізу Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор Загородній Анатолій Григорович, Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри обліку та аналізу Захист відбудеться “30” листопада 2009 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів-13, вул.Розвиток економіки, яка ґрунтується на інноваціях, може здійснюватися лише завдяки тісній та ефективній співпраці між науково-дослідними інститутами, вищими навчальними закладами та комерційними організаціями. Адже, як показують дослідження, кризовий стан багатьох інноваційних організацій є насамперед наслідком незадовільних звязків між субєктами ринку, недосконалих організаційно-економічних структур управління, відсутності методів оцінювання рівня розвитку цих організацій та рекомендацій щодо урахування ризиків у їхній діяльності. Різноманітність завдань інноваційної діяльності, залучення різних субєктів до розроблення та впровадження інновацій, наявність різноманітних ризиків та непередбачуваність характеру проходження інноваційних процесів зумовили необхідність формування та удосконалення різних видів інноваційних структур. На важливості створення та розвитку ІС як організаційних механізмів активізації інноваційних процесів наголошує дедалі більше науковців та практиків. Зокрема, подальшого дослідження потребують питання класифікації ІС, виділення результатів діяльності таких структур для різних субєктів ринку, оцінювання та структурування барєрів їхнього розвитку, якісного та кількісного оцінювання інноваційних ризиків, формування методичних рекомендацій щодо планування та організування ІС.У першому розділі “Теоретичні та практичні аспекти формування та управління розвитком інноваційних структур в машинобудуванні” удосконалено поняття ІС, виокремлено позитивне значення та ризики діяльності ІС для груп впливу, дістала подальшого розвитку класифікація ІС, досліджено вітчизняний та світовий досвід формування та управління розвитком ІС. інноваційна структура машинобудування ризик Проаналізувавши визначення різних форм та організаційних структур інноваційного процесу, пропонуємо удосконалити визначення поняття “інноваційна структура”: ІС - це юридична особа, група фізичних або юридичних осіб, які обєднують різноманітні власні види ресурсів (матеріальні, фінансові, інформаційні, зокрема інтелектуальні, трудові та інші), створюючи юридичну особу або виконуючи діяльність на підставі договорів, з метою формування, розвитку, активізації і/або допомоги у створенні, впровадженні у виробництво, збуті інновацій незалежно від організаційних форм, обсягів та видів діяльності. Узагальнюючи функціонування ІС та вивчивши досвід діяльності таких машинобудівних підприємств, як ВАТ “Дрогобицький машинобудівний завод”, ЗАТ “Автонавантажувач”, ВАТ “Конвеєр” тощо, виділено результати та ризики їхньої діяльності на макро-, мікро-та мезорівнях. У розроблених науковцями класифікаціях вибрано ознаки, що не дають змоги охопити весь потенціал організаційних структур для формування, розвитку та управління інноваційною діяльністю. У другому розділі “Аналізування розвитку інноваційних структур в машинобудуванні” удосконалено систематизацію барєрів розвитку ІС, дістали подальшого розвитку методичні рекомендації щодо оцінювання рівня розвитку ІС та метод урахування фактора ризику у розвитку ІС.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - формування та управління розвитком ІС в машинобудуванні. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення досвіду і запропоновано методичні засади формування та управління розвитком ІС в машинобудуванні. Розвиток інноваційної діяльності потребує поглибленого вивчення і дослідження ІС в умовах фінансово-економічної кризи, а також детального розроблення методів формування та управління інноваційними підприємствами з урахуванням специфіки машинобудування. Дослідивши визначення різних форм та організаційних структур інноваційного процесу, пропонуємо таке формулювання поняття “інноваційна структура”: ІС - це юридична особа, група фізичних або юридичних осіб, які обєднують різноманітні власні види ресурсів (матеріальні, фінансові, інформаційні, зокрема інтелектуальні, трудові та інші) створюючи юридичну особу або виконуючи діяльність на основі договорів, з метою формування, розвитку, активізації і/або допомоги у створенні, впровадженні у виробництво, збуті інновацій незалежно від організаційних форм, обсягів та видів діяльності.