Дослідження теоретико-методологічних засад сутності правової культури, зокрема взаємозв’язку права і культури. Аналіз змісту правової культури у філософсько-антропологічному, аксіологічному вимірі. Особливості регулятивного потенціалу правової культури.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРозвинений рівень правової культури людини і суспільства, в якому функціонують ефективні інститути відтворення її цінностей, є умовою формування в Україні демократичних засад життєдіяльності, багатовимірних способів освоєння особистістю суспільно-правового буття. Вищезазначене, а також важливе суспільне значення правової культури в суспільно-правовому житті України актуалізує необхідність всебічного дослідження цього феномена, розкриття його змісту, аналізу шляхів розвитку в сучасних умовах реформування суспільних відносин. Аналіз різноманітних аспектів окресленої теми засвідчує, що, незважаючи на наявний науковий доробок у дослідженні правової культури, залишається недостатньо розробленою низка проблем: відсутня чітка визначеність змісту правової культури; недостатньо розкрита сутність регулятивного потенціалу правової культури; не досліджені особливості формування правової культури в контексті національного буття українського суспільства; малодосліджена ґенеза й основні етапи формування правової культури в Україні. Зважаючи на актуальність, теоретичне і практичне значення теми дослідження, а також на недостатню її розробленість, автором обрано як предмет самостійного наукового аналізу проблему формування та розвитку правової культури в українському суспільстві. Крім того в роботі було використано низку спеціальних методів дослідження, а саме: інтерпретаторсько-аналітичний - для аналізу відповідної літератури, її інтерпретації та узагальнення; системно-аналітичний - що використовувався для аналізу правової культури як системи, її складових, а також дослідження розвитку правової культури в процесі реформування суспільних відносин в Україні; функціональний - для дослідження функцій правової культури, особливостей її впливу на суспільне буття; історичний та періодизації - для дослідження ґенези та основних етапів формування правової культури в українському суспільстві; порівняльний - для порівняння різних типів правової культури та характеристики їх особливостей.У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади сутності правової культури” - здійснюється аналіз правової культури як обєкта наукового дослідження, розкриваються сутність правової культури як суспільно-правового феномена, а також зміст її функціонально-регулятивного потенціалу. Результати аналізу сутності правової культури дали змогу визначити її в широкому розумінні як суспільно-правовий феномен, який включає в себе найсуттєвіші результати сукупного правового досвіду суспільства, насамперед право і правосвідомість, правову діяльність і правовідносини, законність і правопорядок та відображає якісний рівень розвитку правового буття. Структура системи правової культури свідчить, що вона належить до складних соціальних систем, оскільки включає в себе елементи різних типів нормативності - право, правосвідомість тощо. У розділі розкрито основні етапи формування правової культури в українському суспільстві, проаналізовано їх особливості, які узагальнено можна охарактеризувати таким чином: основу правової культури ранньофеодального суспільства (Київська Русь і Галицько-Волинська держава) становили норми звичаєвого права, основним джерелом якого була "Руська правда“; головною рисою правової культури українського суспільства періоду Литовсько-Польської держави була строкатість правового поля, яке поєднувало норми звичаєвого права з литовським і певною мірою польським законодавством; основу правової культури в період входження значної частини українських земель до Речі Посполитої становили норми місцевого звичаєвого права та польського права зі збереженням своєрідності литовських правових норм; головною особливістю правової культури українського періоду Козацько-Галицької держави було формування власних (національних) джерел права; формування правової культури в Україні у другій половині ХУІІ - першій половині ХУІІІ ст. характеризується як витісненням місцевих норм (литовсько-польського та магдебурзького прав) нормами російського права, так і кодифікаційними процесами, які впорядковували джерела українського права; характерною особливістю правової культури українського суспільства у ХІХ ст. було, з одного боку, скасування української правової системи (перша половина ХІХ ст.), з іншого - проведення правової реформи (60-ті рр. У третьому розділі - “Розвиток правової культури в процесі реформування суспільних відносин в Україні” - досліджується детермінованість правової культури системою соціального буття, а також зворотний вплив правової культури на соціальне буття, аналізуються особливості розвитку правової культури в процесі суспільної трансформації в Україні.Встановлено, що правова культура - це суспільно-правовий феномен, який включає в себе найсуттєвіші результати сукупного правового досвіду суспільства, передусім право та правосвідомість, правову діяльність і правовідносини, законність і правопорядок та відображає якісний рівень розвитку правового буття.