Механізм та динаміка чисельних змін складу київських чоловічих неставропігійних монастирів упродовж ХVІІІ ст., їхня пов"язаність/непов"язаність із правовим становищем монашества. Дослідження освітнього рівня та морального становища київського іночества.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка України Київського національного університету імені Тараса Шевченка Вячеслав Михайлович, завідувач кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат історичних наук, доцент ВОЛОШИН Юрій Володимирович, доцент кафедри всесвітньої історії Полтавського державного педагогічного університету ім. Захист відбудеться “_21_“ ____квітня_____ 2003 р. о _10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Історичне тло доби, хід історичного процесу буде незрозумілим, якщо залишити осторонь дослідження такої замкнутої структури, як чернецтво. Функціонування православного монашества та монастирів у XVIII ст. не обмежувалося лише власне церковними сферами, а й тісно перепліталося із соціально-політичною та культурною історією України. На сьогодні, коли в Україні продовжується процес становлення та розвитку релігійних інституцій, відродження релігійних практик та духовності особливої ваги набуває історичний досвід, вивчення минулого Церкви та церковних організацій, зокрема й чернецтва. Обєктом дослідження є монашество восьми київських чоловічих неставропігійних (підпорядкованих владі місцевого архієпископа/митрополита) монастирів - Пустинно-Миколаївського, обох Михайлівських (Золотоверхого та Видубицького), Братського, Софійського, Кирилівського, Петро-Павлівського та грецького Катерининського (з 1748 р.; мав подвійний правовий статус, підпорядкувуючись також Синайській горі). Мета дослідження полягає в тому, аби представити київське чернецтво, як окрему групу: показати специфіку формування складу братії досліджуваних монастирів, окреслити його "якісний" момент (походження, моральне становище, освітній рівень ченців), виділити характеристики, притаманні основному загалу монашества.Наукова розробка історії православної Церкви в Україні, в тому числі й чернецтва, давно привертає увагу дослідників. Дорадянські дослідники зверталися до окремих аспектів історії чернецтва XVIII ст.: вивчення правового положення монашества, партикулярної історії окремих монастирів, духовних навчальних закладів або ж персоналій. Проте найчастіше роботи стосувалися зовнішньої подієвої історії в першу чергу монастирів, а не чернецтва. Сучасні вітчизняні вчені чи не найбільшого успіху досягли у вивченні історії землеволодіння української Церкви XVIII ст., а отже і головних землевласників - монастирів. Крім постригу, монастирі поповнювалися шляхом переведення в них ченців з інших обителей Гетьманщини та прийняття прийшлих іноків з території Речі Посполитої.