Аналіз формування та ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем. Удосконалення оцінки ступеня інноваційної орієнтованості вітчизняного виробництва. Сегменти інноваційного потенціалу макросистеми, рекомендації з управління.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарствомЗайцев Володимир Євгенович, Академія митної служби України, доцент кафедри міжнародної економіки Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Дацій Олександр Іванович, головний науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України, НАН України (м. Київ) кандидат економічних наук, доцент Мельникова Марина Віталіївна, старший науковий співробітник відділу економіко-правових проблем містознавства Інституту економіко-правових досліджень НАН України (м. Захист дисертації відбудеться «17» квітня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.128.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м.В рамках цієї теми автором обґрунтовані заходи, спрямовані на поліпшення умов ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем, що дозволяє удосконалити систему управління промисловими підприємствами в умовах розвитку міжнародної економічної інтеграції. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтування методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування та ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем. Для досягнення мети дослідження були поставлені і вирішені такі задачі: досліджено теоретичні засади інноваційного потенціалу економічних систем; удосконалено методичні підходи до оцінки величини інноваційного потенціалу економічної системи. набуло подальшого розвитку: теоретичні засади визначення інноваційного потенціалу економічних систем через уточнення понять: «інноваційна діяльність», «новації», «нововведення», «горизонтальна та вертикальна інноваційні диверсифікації», «еволюційне і радикальне нововведення», «інноваційний потенціал національної економіки», «швидкість інноваційної діяльності»;«Теоретико-методологічні основи формування та ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем» визначено, що певний час у вітчизняній науці, повязаній з питаннями розвитку суспільного відтворення, використовувалися терміни «науково-технічний прогрес», «нова техніка», «цикл дослідження - виробництво». Світова наука ще не виробила єдиного підходу до визначення «інновація», що на певних етапах наукових досліджень і практичної діяльності створює складності, як для розробників, так і для користувачів інноваційної продукції, причому ці складності частіше за все відбиваються на фінансовому стані підприємств, які беруть участь в інноваційному процесі. Для цього, перш за все, необхідно розрізняти поняття «новація» (новинка) і «інновація» (нововведення), які навіть у відношенні до одного і того ж продукту відносяться до різних сфер економічної діяльності. Вважати, що та чи інша новинка є інновацією або ні, залежить від того, яким чином вона буде використовуватися в практичній діяльності, яку створила економічна система. Перш за все, для нормального здійснення інноваційної діяльності необхідна належним чином розвинута інфраструктура; по-друге, ініціація інноваційної діяльності повинна виходити від розробників, інакше попит на інновації завжди буде випереджати їх пропозицію; по-третє, рівень інноваційних розробок повинен відповідати світовому (бути на рівні світового або перевищувати його).В дисертаційній роботі наведені теоретичні узагальнення й вирішено актуальну задачу удосконалення та обґрунтування методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування та ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем. Запропоновано під інноваційною діяльністю розуміти процес переходу економічної системи до нового рівня кількісного і якісного стану, яким вона характеризується. Обґрунтовано, що під інноваційним потенціалом національної економіки необхідно вважати не лише можливе створення нововведень, але і готовність суспільного виробництва сприйняти ці нововведення для ефективного використання. Це передбачає системний розгляд комплексу питань, що визначають формування і наступне ефективне використання інноваційного потенціалу стосовно всіх можливих учасників інноваційного процесу. Висновок ґрунтується на таких позиціях: в результаті зміни виробничої функції виник економічний ріст, зміна структури ресурсів не обовязково повязана з інноваційною діяльністю, зміна виробничої функції повязана не тільки і не стільки з окремими науково-технічними досягненнями і інноваціями, скільки з масштабами їх здійсненнях, врахування концепції обмеженої раціональності, чіткого розуміння сутності даного поняття.