Управління організацією як процес впливу на продуктивність працівника, групи або організації в цілому з метою досягнення найкращих результатів з позиції поставленої мети. Алгоритм формування організаційної структури підприємства; синергетичний підхід.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Курсовий проект з дисципліни «Менеджмент» на тему: «Формування структур управління організацією : сучасні тенденції та принципи»Вона зародилася з багаторазово повторюваних виробничих функцій, виконуваних ремісником задля досягнення кінцевої мети своєї праці, а поштовхом стала реалізація виробничих функцій, що і сформували найпростішу форму організації процесу виробництва, тобто його початкову структуру, існуючу ще прихованому стані. Основою цього явища було кооперативне виробництво, розвиток якого призвело до виділенню функцій управління, формуючи організаційну структуру. Отже, головними чинниками формування організаційної структури управління виробництвом були поділ праці, поява функцій управління, спільна праця, кооперація робочої сили в зародженні нового типу відносин, сформованих як стосунки між учасниками виробничого процесу, між керівниками та його підлеглими. На стадії машинного виробництва сталося повне відокремлення функцій управління. Усе це, і особливо зростання масштабів виробництва, сприяло швидкому розвитку організаційних структур управління.З цих позицій структура управління представляється як система оптимального розподілу функціональних обовязків, прав і відповідальності, порядку й форм взаємодії між ними, яка включає органи управління та персонал, який входить до їх складу. Елементами організаційної структури управління можуть бути як окремі працівники (керівники, фахівці, службовці), так і служби або органи апарату управління, у яких зайнята та чи інша кількість фахівців, що виконують певні функціональні обовязки. Є два напрями спеціалізації елементів структури: а) залежність від складу структурних підрозділів організації, виокремлюються ланки структури управління, здійснюють маркетинг, менеджмент виробництва, науково-технічного прогресу тощо; б) за характером загальних функцій, виконуваних у процесі управління, формують органи, займаються плануванням, організують виробництво, працю й управління, контролюють. Необхідність у яких виникає при ієрархічності побудови системи управління, тобто за наявності різних рівнів управління, кожному у тому числі переслідуються свої цілі. Збільшення кількості елементів і рівнів у структурі неминуче призводить до багаторазовому зростання кількості і труднощі звязків, що виникають у процес прийняття управлінські рішення; наслідком цього нерідко є уповільнення процесу управління, що у сучасних умовах тотожний погіршення якості функціонування менеджменту організації.Ієрархічний тип структури має багато різновидів, але самої розповсюдженою є лінійно-функціональна організація управління, що ще досі широко використовується організаціями у всьому світі. Результати роботи кожної служби апарату управління організацією оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх мети і задач [8, с 112]. Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюється і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Недолік лінійно-функціональної структури управління на практиці посилюються за рахунок таких умов господарювання, при яких допускається невідповідність між відповідальністю і повноваженнями, у керівників різних рівнів і підрозділів: перевищуються норми управління, особливо у директорів і їхніх заступників; формуються нераціональні інформаційні потоки; надмірно централізується оперативне управління виробництвом; не враховується специфіка роботи різноманітних підрозділів; будуть відсутні необхідні при цьому типі структури нормативні документи, що це регламентують.Створення автоматизованих систем управління нерідко ведеться у відриві від поліпшення структури управління, недостатньо повязане з організаційними факторами; Сюди ж належать склад підрозділів, які повязані певними відносинами; розподіл завдань і функцій за всіма ланками; розподіл відповідальності, повноважень і прав усередині організації, що відображає співвідношення централізації та децентралізації управління. Системний підхід, надаючи важливого значення науково обґрунтованому визначенню функцій управління та нормативів кількості як частини загального процесу формування організаційно-управлінської структури, орієнтує дослідників і розробників на загальні принципи проектування організацій.
План
Зміст управління організація синергетичний
Вступ
1. Теоретичні питання структури управління організацією
1.1 Суть організаційних структур управління та принципи їх побудови
1.2 Порівняльна характеристика організаційних структур управління організацією
2. Організаційний механізм формування організаційної структури управління
2.1 Основні засади формування організаційної структури управління
2.2 Головні форми проектування організаційних структур управління
2.3 Фактори вибору організаційних структур управління