Формування стратегії конкурентоспроможності туристичного підприємства - Дипломная работа

.2 Аналіз та оцінка фінансово-господарської діяльності та конкурентоспроможності туристичного підприємства3.1 Проблеми стратегічного управління конкурентоспроможністю в діяльності в діяльності туристичного підприємстваЗ розвитком ринкових реформ в Україні, посиленням конкуренції між субєктами господарювання виникає проблема забезпечення їх конкурентоспроможності, що є головною передумовою підтримання стійких позицій підприємств на внутрішньому та міжнародному ринках. Успіх підприємства в умовах конкурентної боротьби обумовлюється здійсненням постійного моніторингу позицій на ринку, дослідженням сильних та слабких сторін власної господарської діяльності і конкурентів, здатністю пристосовуватись до змін ринкових ситуацій. Питання конкуренції та конкурентоспроможності, що набули важливого практичного значення в умовах ринкової економіки, залишаються не дослідженими з точки зору галузевої специфіки в туризмі. На сучасному етапі не уточнено понятійний апарат теорії конкурентоспроможності в сфері туризму, не розроблено чіткої системи критеріїв, показників та методів оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств, мало дослідженими залишаються питання розробки конкурентних стратегій, не визначені фактори впливу на конкурентоспроможність. Підвищити ефективність діяльності туристичної фірми шляхом формування стратегії конкурентоздатності.В ринкових відносинах конкуренцію - природно і обєктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо [2]. Ключові фактори успіху базуються на: науково-технічному рівні виробництва та продукту; рівні маркетингу; рівні менеджменту; організаційно-технічному рівні виробничих процесів; фінансово-економічному рівні підприємства; рівні персоналу тощо. Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність обєкта досліджень: товару, виробництва, підприємства, галузі, держави тощо. Розглядаючи приведені в економічній літературі визначення конкурентоспроможності, можна стверджувати, що вони характеризують або властивості організації (продукції, послуг), або сприяти організації (продукції, послуг) зайняти і утримувати позицію на ринку. Фоміна, згідно з якими конкурентоспроможність продукції (організації) - це властивість, а рівень конкурентоспроможність - показник цієї властивості, що дає відносну характеристику здатності продукції (організації) задовольняти вимоги конкретного ринку в даний період в порівнянні з продукцією конкурентів (організаціями - конкурентами) [3].Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими організаціями, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються [7]. Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими організаціями, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються [7].Нині економіка України вже отримала статус ринкової, її підприємства самостійно господарюють в умовах ринку; особливої ваги набуває здатність цих підприємств так спланувати свою діяльність, щоб не стати банкрутом, а ще краще - щоб отримувати прибуток, тим самим підвищуючи добробут населення. Потенційні внутрішні переваги Потенційні внутрішні недоліки конкурентні переваги (унікальність) найважливіші особливості у компетенції відносно певної діяльності сильна позиція у специфічних ринкових сегментах, добре знаний лідер жорсткий конкурент на ринку (використання агресивної ініціативи) стратегія наступу чи інша особлива стратегія, обґрунтований «стратегічний набір» сприяння зростанню чисельності цільових груп, можливості захисту від конкурентів концентрація на швидко зростаючих сегментах ринку Відсутність реальних конкурентних переваг постійні акти з боку ключових конкурентів (конкурентна позиція погіршується) втрата конкурентної позиції, внаслідок.. нижчі за середні темпи зростання брак деяких ключових навичок для ефективної конкуренції брак фінансових ресурсів, недостатня прибутковість втрата репутації у споживачів «пасти задніх» у розвитку продукції, вузька спеціалізація або необґрунтована диверсифікація робота в стратегічній групі, яка втрачає своє підґрунтя, недоліки в стратегічній діяльності слабкість у сферах, що мають великий ринковий потенціал, недостатня увага дослідженням і розробкам Потенційні зовнішні можливості Потенційні зовні

Зміст

Вступ

Розділ 1. Науково-теоретичні аспекти процесу розробки та впровадження стратегії кокурентноспроможності туристичного підприємства

1.1 Характеристика та особливості процесу формування та управління стратегії конкурентоспроможності в діяльності туристичного підприємства

1.2 Стратегічний баланс та SWOT - аналіз в діяльності туристичного підприємства

1.3 Нормативно-правова база, що регулює діяльність туристичного підприємства

Розділ 2. Дослідження процесу формування та реалізації стратегії конкурентоспроможності в діяльності туристичного підприємства

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище - організація». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими організаціями, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються [7].

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище - організація». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими організаціями, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються [7].

Реалізація концепції стратегічного управління організацією можлива лише тоді, коли організація є стратегічно орієнтованою. Стратегічно орієнтована організація - це така організація, в якій персонал має стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність, підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей [7].

Сегментація ринку відповідно до виду, напрямку, характеру та масштабів діяльності, визначення його ємності та конюнктури є визначальними позиціями для оцінки конкурентоспроможності певного субєкта ринкової діяльності. Конкурентоспроможність туристичного підприємства визначається характером турпродукту, який пропонується та реалізується на ринку і залежить від обраної фірмою ринкової стратегії.