Теоретико-методологічні засади проектування соціально-культурного простору середнього навчально-виховного закладу. Аналіз зростання загальної культури і психолого-педагогічної грамотності учителів і динаміка розумового та особистісного розвитку учнів.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук формування Соціально-культурного простору середнього навчально-виховного закладуФормування соціально-культурного простору середнього навчально-виховного закладу. Дисертація присвячена обґрунтуванню проблематики наукового проектування та експериментального впровадження соціально-культурного простору загальноосвітніх навчальних закладів які системно займаються інноваційною діяльністю. У роботі здійснено науково-парадигмальне та методологічне обґрунтування перспектив розвитку соціально-культурного простору національної освіти, описана авторська програма дослідно-експериментальної роботи “Школа здібностей”, охарактеризовані змістові компоненти та відповідні новаційні методичні засоби експериментальної школи, проаналізоване зростання загальної культури і психолого-педагогічної грамотності учителів-дослідників і динаміка розумового та особистісного розвитку учнів. Управління соціально-культурним простором загальноосвітнього навчального закладу полягає в науковому обґрунтуванні, структурованому виділенні та досвідному моделюванні низки системних інноваційних умов, які поетапно, упродовж шести років наукового пошуку, вводилися відповідно до цілей і завдань програми дослідно-експериментальної роботи “Школа здібностей”. Водночас відкрита сукупність авторських програмово-методичних засобів (граф-схеми навчальних курсів, культурно-змістові матриці, наукові проекти навчальних модулів, освітні сценарії, міні-підручники, освітні програми самореалізації), що відіграють інструментальну роль у налагодженні безперервної розвивальної взаємодії вчителя і учнів.Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню малодослідженої проблематики наукового осмислення, проектування та експериментального впровадження соціально-культурного простору загальноосвітніх навчальних закладів, педагогічні колективи яких системно займаються інноваційною діяльністю. У результаті потенційно широкий простір потреб, здібностей та інтересів учня не заповнюється оптимально можливим спектром міжсубєктної розвивальної взаємодії, не актуалізує найрізноманітніші форми поведінки, діяльності, спілкування, які мають непересічне значення у прискоренні формування соціально-духовної зрілості підростаючої особи. Основне призначення цього інноваційного проекту полягає в тому, щоб запропонувати таку версію модульно-розвивальної освітньої системи, яка б адекватно і повноцінно розвивала природні багатосферні нахили, здібності та інтереси учнів і давала змогу готувати соціально компетентного випускника школи, спроможного реалізувати власний позитивний потенціал у суспільній та індивідуальній життєдіяльності, а мета створення Школи здібностей як соціально-культурної педагогічної оргсистеми - комплексна діагностика і гармонійний розвиток посферних здібностей особистості вчителя і учня у системі модульно-розвивального навчання (А.В. Зміст проекту, виконання програми дослідно-експериментальної роботи за темою “Школа здібностей” (1995-2001 роки) і перспективність утвердження у сфері освіти модульно-розвивальної проблематики зумовили вибір теми нашого дослідження: “Формування соціально-культурного простору середнього навчально-виховного закладу”. Гіпотеза дослідження: спрямування, зміст і характер педагогічної діяльності загальноосвітньої школи можна істотно змінити в напрямку розвиткового функціонування її як соціокультурного закладу новаційного типу, якщо поетапно спроектувати і реалізувати низку експериментальних умов переходу школи від підтримувальної моделі до інноваційної: а) концептуалізувати життєдіяльність педагогічного колективу; б) домогтися вчинкової організації освітньої праці з боку вчителів і учнів; в) нормативно, ціннісно та естетично збагатити освітній зміст традиційних навчальних предметів; г) налаштувати навчально-виховний процес на змістові, особистісні та креативні рівні соціального розуміння його учасників; д) навчити кожного субєкта навчання розрізняти психолого-педагогічний, навчально-предметний і методично-засобовий різновиди змісту актуальної розвивальної взаємодії; е) гармонізувати учбовий, навчальний, виховний, та освітній педагогічні ритми організованого оволодіння учнями соціально-культурним досвідом; є) організувати технологічне впровадження основних етапів цілісного модульно-розвивального циклу.У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади проектування соціально-культурного простору середнього навчально-виховного закладу” - здійснено науково-парадигмальне та методологічне обґрунтування перспектив розвитку соціально-культурного простору національної освіти, проаналізовані зміст і структура програми дослідно-експериментальної роботи “Школа здібностей”. Її суть відображають категорії “культуротворення”, “культурний розвиток”, “самотворення”, теорія паритетної освітньої діяльності вчителя і учнів, концепція безперервної розвивальної педагогічної взаємодії та оргтехнічна модель повного функціонального циклу модульно-розвивального процесу.