Розробка теоретико-методологічних засад добровільного медичного страхування особистості в сучасних ринкових умовах та опрацювання практичних рекомендацій щодо формування ефективного фінансового механізму страхового захисту здоров’я громадян України.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ” Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукУ дисертації досліджено теоретичні і практичні питання, повязані зі становленням і розвитком системи ДМС в Україні в сучасних економічних умовах. У роботі уточнено економічну сутність медичного страхування, розроблено класифікацію страхового захисту здоровя, виділені та охарактеризовані специфічні ознаки ДМС, опрацьовані напрями вдосконалення фінансових відносин між субєктами договірних страхових відносин у сфері медичного страхування. До основних результатів дослідження також належать: визначення класифікаційних ознак щодо побудови науково обґрунтованої системи ДМС; рекомендації щодо оптимізації структури страхового тарифу з ДМС з обовязковим включенням елементу „витрати на превентивні заходи” та вдосконалення процедури анадеррайтингу, зокрема, виокремлення фінансового андеррайтингу; обґрунтування пропозицій щодо запровадження фінансового контролю у взаємовідносини між страховиками та ЛПУ. Уперше в Україні обґрунтовано економічну доцільність інвестування страховиком коштів у превентивні заходи, спрямовані на запобігання та зменшення захворюваності, запропоновано впровадження фінансових механізмів стимулювання страховиків, ЛПУ та страхувальників у системі ДМС. В диссертации исследуются теоретические и методологические проблемы формирования системы ДМС в условиях рыночной экономики как основы для обеспечения имущественных интересов граждан, и общества в целом, связанных со здоровьем и трудоспособностью.Медичне страхування належить до соціально-значущих видів, тому, враховуючи відсутність у держави фінансових можливостей забезпечення виконання конституційних прав громадян щодо охорони здоровя, законодавчу неврегульованість і невнормованість обовязкової форми медичного страхування, добровільні його види стають усе більш значущими. В Україні, починаючи з 90-х років, страховими компаніями накопичений певний практичний досвід роботи в системі добровільного медичного страхування (ДМС), кошти якого є для охорони здоровя додатковим джерелом фінансування. Так, для застрахованих осіб існування ДМС зумовлене недостатнім державним фінансуванням галузі охорони здоровя, фінансовою недоступністю для більшості населення платних медичних послуг; для страховиків ДМС виконує роль локомотива - через нього відбувається залучення клієнтів до інших видів страхування (майнового, страхування відповідальності); для медичних установ ДМС виступає додатковим джерелом надходження коштів, а для держави - зменшує навантаження на бюджет і забезпечує покращення стану здоровя певної (застрахованої) частки населення. Фінансові аспекти розвитку страхового ринку та організації грошових потоків у страхуванні досліджували вітчизняні науковці В. У вітчизняній літературі досліджуються, в основному, загальні тенденції розвитку медичного страхування в Україні та зарубіжних країнах, описуються можливості, які отримає система охорони здоровя країни після запровадження обовязкового медичного страхування (ОМС) та від використання ДМС, без уточнення конкретних методик практичної реалізації цих можливостей у рамках цілісної системи медичного страхування в Україні.У першому розділі „Теоретичні основи медичного страхування в умовах ринкової економіки” на основі опрацювання, критичної оцінки та узагальнення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних вчених досліджено теоретичні питання щодо сутності особистого страхування в цілому, і медичного зокрема; внутрішньої структури підгалузі медичного страхування та класифікації страхового захисту здоровя; специфічних ознак ДМС. Доведено, що страхуванню, як фінансовій категорії, обєктивно притаманна контрольна та стимулююча функції. Медичне страхування - це система економічних відносин між страховиком, страхувальником та іншими субєктами страхових відносин, за яких страхувальник сплатою страхової премії забезпечує собі чи іншій особі (застрахованому) право на отримання медичної допомоги (послуги) при прояві страхового ризику на обєкті страхового захисту та/або її оплати, а страховик формує та ефективно розміщує страхові резерви і здійснює фінансування заходів, спрямованих на попередження страхового випадку або зменшення негативних його наслідків та представляє і захищає інтереси застрахованих у відносинах із надавачем медичної допомоги (послуги). Недосконалість чинної нормативно-правової бази, що регулює відносини у сфері надання медичних послуг та страхування, ставить субєктів ДМС у нерівні умови. У 2004 році найбільшу питому вагу в сумі зібраних страхових премій по ДМС займало безперервне страхування здоровя та страхування на випадок хвороби (відповідно 69% та 25%), а страхування медичних витрат не набуло достатнього поширення (всього 6%).