Аналіз поняття "саморегуляція" і чинники, що суттєво впливають на її формування в контексті педагогічної компетентності. Аксіологічні виміри проблеми формування саморегуляції студентів-майбутніх педагогів у поєднанні педагогіки, психології та валеології.
Аннотация к работе
Формування саморегуляції майбутніх учителів як важлива складова педагогічної компетентностіТому сучасна професійна підготовка вчителя спрямовується на набуття майбутніми педагогами здоровязбережувальної компетентності, щоб при будь-якій зміні професійно-педагогічних ситуацій і проблем вчитель був зданий до їх самостійного розвязання, що великою мірою забезпечується володінням засобами саморегуляції [8; 12; 15; 16; 20]. Перш ніж проаналізувати процес формування саморегуляції майбутніх учителів, проаналізуємо наукові підходи до визначення поняття "саморегуляція". За цією теорією початковим моментом будь-якої діяльності є стадія аферентного синтезу, яка включає в себе взаємодію мотиваційного збудження, сигналів про навколишнє оточення і стан організму (обставинна аферентація), апарату памяті конкретних сигналів до дії (пускова аферентація). Попова, обґрунтовуючи біологічний рівень людини з позиції системного підходу, виділяє саморегуляцію як важливий чинник валеогенезу, що визначає (у комплексі з іншими чинниками) феномен біологічного життя. Саме тому, досліджуючи проблему формування саморегуляції у майбутніх вчителів, ми будемо розглядати тлумачення саморегуляції у поєднанні педагогіки, психології та валеології.