Визначення, обґрунтування організаційно-педагогічних умов, розробка моделі формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників та перевірка її ефективності. Критерії та показники сформованості самоосвітньої компетентності студентів.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРоботу виконано у Національному авіаційному університеті, Міністерство освіти і науки України. Дисертацію присвячено дослідженню проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки. У результаті дослідження розкрито зміст і структуру самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників; визначено та обґрунтовано педагогічні умови формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки; розроблено структурно-функціональну модель формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки та експериментально підтверджено її ефективність; уточнено сутність поняття «самоосвітня компетентність майбутніх інженерів-будівельників»; визначено критерії, показники та рівні сформованості самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників. Ключові слова: самоосвітня компетентність, майбутні інженери-будівельники, самоосвітня діяльність, педагогічні умови, професійна підготовка. В структуре самообразовательной компетентности выделены три компонента: мотивационно-ценностный (цель и задачи формирования самообразовательной компетентности будущих инженеров-строителей); организационно-технологический (педагогические условия формирования самообразовательной компетентности); практически-деятельностный (мониторинг сформированности самообразовательной компетентности будущих инженеров-строителей); рефлексивно-аналитический (уровень сформированности профессиональной компетентности).Найбільш важливими стають вимоги до професійної підготовки кваліфікованих фахівців усіх сфер діяльності, зокрема вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку майбутніх інженерів, на сучасному етапі тяжіють до прискореного, випереджального та інноваційного розвитку інженерної освіти, намагаючись забезпечити відповідні умови майбутнім фахівцям для успішного професійного становлення, подальшого самоствердження та карєрного зростання. Водночас виявлено, що більшість згаданих вище досліджень присвячено формуванню самоосвітньої компетентності викладачів, економістів, державних службовців, спеціалістів сфери туризму, військової галузі та деяких інших сфер, однак поза увагою вчених залишилися наукові аспекти формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки. Таким чином, не зважаючи на значну увагу науковців до питань самоосвіти студентів, було виявлено низку суперечностей між: чинною системою підготовки майбутніх інженерів-будівельників та необхідністю її вдосконалення на основі орієнтації на розвиток особистості інженера-будівельника з метою формування самоосвітньої компетентності; вмотивованістю майбутніх інженерів-будівельників щодо опанування самоосвітою і самовдосконаленням та відсутністю таких умінь; потребою пріоритетного впровадження інноваційних технологій навчання та чинною системою здебільшого застосування традиційних форм і методів навчання; необхідністю актуалізації студентами перспектив власного професійного розвитку на основі формування самоосвітньої компетентності та несформованими вміннями майбутніх інженерів-будівельників визначати нові професійні цілі. Актуальність окресленої проблеми, важливість розвязання наявних суперечностей, недостатня теоретична і методична розробленість і нагальна потреба у виробленні практичних механізмів підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів до самоосвітньої діяльності зумовили вибір теми дослідження: «Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки».