Формування рухових якостей у студентів І курсу неспеціальних факультетів, що займаються у відділенні військово-спортивного багатоборства у групі початкової підготовки - Статья
Дослідження й аналіз головних аспектів під час занять військово-спортивним багатоборством у студентів неспеціальних факультетів. Визначення задач процесу теорії та практики у фізичному вихованні. Ознайомлення з основними формами техніко-тактичних вправ.
Аннотация к работе
Формування рухових якостей у студентів І курсу неспеціальних факультетів, що займаються у відділенні військово-спортивного багатоборства у групі початкової підготовки Буряноватий Олександр Миколайович - викладач кафедри фізичного виховання і оздоровчої фізичної культури e-mail: shurik-b1976@meta.uaОдним із головних аспектів під час занять військово-спортивним багатоборством у студентів І курсу неспеціальних факультетів у групі початкової підготовки є розвиток і вдосконалення рухових якостей, від яких залежать не тільки їхні фізичні можливості, а й рівень технічної та тактичної підготовки, які впливають на спортивну майстерність. Вивченню координації рухів й уточненню термінів «координаційні здібності», «рухова координація» в дослідженнях останніх років було приділено багато уваги. Серед факторів, що зумовлюють рівень прояву координації, необхідно виділити всебічність сприйняття й аналізу рухів, наявність образів динамічних, часових і просторових характеристик рухів власного тіла й різних його частин у складній їх взаємодії, формування плану та конкретного способу виконання рухів [4]. Ряд дослідників вказують, що для виховання координації рухів використовуються різні поєднання елементарних рухів рук і ніг, що поступово ускладнюються, танцювальні рухи, ритмічна ходьба, ходьба і біг у різних комбінаціях; стрибки через різні перешкоди; вправи з великим мячем - передавання, перекидання з ловінням, метання в ціль; вправи з малим мячем - удари об підлогу, кидки об стінку з ловінням, підкидання і ловіння мяча з різними додатковими рухами; складні маніпуляції з іншими дрібними предметами - паличками, кільцями, кубиками тощо сприяють вдосконаленню здатності до точних рухів, а також кращому оволодінню технікою володіння мязами тулуба у координації, а головне, як показали останні наукові дослідження, позитивно впливають на розвиток мови і розумової діяльності [5]. Аналіз літературних джерел показав, що в галузі фізичного виховання і спорту сформувалися кілька відносно самостійних методологічних підходів до вивчення рухової координації, а саме: з позиції біомеханіки, координація рухів - це подолання надмірних ступенів свободи органів руху, тобто перетворення їх у керовану систему; а «Словник фізіологічних термінів» координацію рухів тлумачить, як «узгодження діяльності мязових груп, які належать до різних сегментів тіла, при виконанні рухового акту».