Формування професійно-педагогічної майстерності викладачів вищих освітніх закладів Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукЦе й зумовлює необхідність пошуку ефективних шляхів удосконалення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів, створення умов, що стимулюють професійне становлення особистості педагога. Особливий інтерес у цьому плані викликає період другої половини ХІХ - початку ХХ століття, для якого характерні суттєві реформаторські зміни й перетворення в освітній галузі, зокрема й у питаннях зясування сутності поняття «новий учитель», «учитель-майстер» та проблеми його підготовки. Цікаві дані щодо зясування проблеми формування професійно-педагогічної майстерності у практиці вищої школи досліджуваного періоду містять фундаментальні дореволюційні історико-педагогічні монографії та періодичні видання вітчизняних університетів: Д.І. У наш час проведені дослідження, в яких розкривається теоретичний аспект формування професійно-педагогічної майстерності викладача, зокрема: - сутність, складники педагогічної майстерності вчителя (Н.І. Таким чином, обєктивна потреба сучасної національної школи вдосконалення професійно-педагогічної майстерності вчителя, а також необхідність відродження і втілення в практику кращих педагогічних ідей та здобутків, з одного боку, і відсутність дослідження, де б цілісно розглядалась ця проблема, з другого, зумовили вибір теми «Формування професійно-педагогічної майстерності викладачів вищих освітніх закладів Слобожанщини другої половини ХІХ - початку ХХ століття».У першому розділі «Теоретичні питання формування професійно-педагогічної майстерності викладачів у другій половині ХІХ - початку ХХ ст.» доведено, що формування професійно-педагогічної майстерності викладачів є актуальною історико-педагогічною проблемою, схарактеризовано погляди педагогів досліджуваного періоду на сутність і складники професійно-педагогічної майстерності, обґрунтовано умови ефективності її формування. У дисертації, з одного боку, підкреслено, що професійно-педагогічна майстерність як наукова проблема грунтовно досліджується сучасними психологами, філософами, педагогами на теоретичному, експериментально-дослідному рівнях (обґрунтування сутності, складників майстерності, визначення й експериментальна перевірка умов, засобів її формування тощо). Так, маючи глибокі соціальні й історичні корені, проблема професійно-педагогічної майстерності вчителя, педагога залишалась надзвичайно актуальною. Корфа «Російська початкова школа» та ін. свідчить, що вони визначили і схарактеризували складники професійно-педагогічної майстерності викладача, а саме його загальну культуру, спеціальну (фахову), психолого-педагогічну, методичну підготовку та педагогічну техніку, що, на їхній погляд, були запорукою успіху учнів у навчанні й вихованні. Аргументами на користь оволодіння знаннями з психології, педагогіки й історії педагогіки як наук «центральних», «першочергових», «керівних» були такі: вони збагачують вчителя необхідним запасом наукових знань; забезпечують готовність до практичної діяльності; застерігають від помилок; дисциплінують розум та сприяють духовному зростанню; дають можливість вчителю використовувати прогресивні ідеї минулого; вчать мислити психолого-педагогічними категоріями; допомагають розкривати й аналізувати глибокі та непомітні явища в галузі навчання, виховання; привчають вчителя знаходити насолоду у своїй праці; дозволяють пізнати закони людського генія, осягнути способи впливу людини на людські души; дають можливість оволодіти прийомами й умовами формування та розвитку характеру, виховання моральної і сильної волі тощо; привчають вчителя до постійного спостереження за своїми учнями; стимулюють його творчість; допомагають зрозуміти «внутрішнє життя дитини»; надають впевненості, обґрунтованості діям педагога.