Поняття та особливості фахової підготовки майбутніх інженерів-механіків, педагогічні умови реалізації та оцінка рівня сформованості професіоналізму студентів вищих технічних навчальних закладів. Розвиток інженерного стилю мислення та компетентності.
Аннотация к работе
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукФормування професіоналізму майбутніх інженерів-механіків у процесі фахової підготовки. Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблем формування професіоналізму майбутніх інженерів-механіків у процесі фахової підготовки. У дисертації досліджено проблему формування професіоналізму майбутніх інженерів-механіків у процесі фахової підготовки. Визначено і науково обґрунтовано педагогічні умови формування професіоналізму майбутніх інженерів-механіків упродовж фахової підготовки, розроблено та експериментально апробовано технологію означеного процесу.Актуальність дослідження зумовлена концептуальними положеннями модернізації вітчизняної системи вищої інженерної освіти згідно з Болонською декларацією, оскільки її інтеграція в європейський соціокультурний і освітній простір потребує значного підвищення ефективності навчально-виховного процесу, зокрема в напряму формування професіоналізму майбутніх інженерів-механіків. Натомість, незважаючи на вагомий доробок вітчизняних і зарубіжних науковців, до сьогодні є наявним протиріччя між: високими вимогами сучасного ринку праці щодо професіоналізму інженерів-механіків і невідповідністю їхньої особистості і діяльності його потребам; новими кваліфікаційними вимогами сучасних підприємств, спрямованими на забезпечення кардинального зросту національного виробничого потенціалу, і неспроможністю інженерів-механіків вчасно адаптуватися до них і цілком реалізувати свій професійно-особистісний потенціал; необхідністю докорінної перебудови змісту, форм і методів вітчизняної інженерної освіти на засадах світових стандартів і неспроможністю впровадження в її масову практику інноваційних технологій фахової підготовки інженерів-механіків. Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати технологію формування професіоналізму майбутніх інженерів-механіків у процесі фахової підготовки. Визначити сутність і структуру феномена „професіоналізм майбутніх інженерів-механіків”; уточнити поняття “фахова підготовка”, “професійна культура”, “професійна компетентність”, “інженерний стиль мислення”, “формування професіоналізму” майбутніх інженерів-механіків. Для розвязання поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз і узагальнення соціологічної, філософської, психологічної, педагогічної та науково-методичної літератури, нормативних документів; структурно-логічний аналіз, порівняння, прогнозування, моделювання; емпіричні - спостереження, тестування, анкетування, бесіди зі студентами та викладачами вищих технічних закладів освіти; експертна оцінка з метою вияву рівнів сформованості професіоналізму майбутніх інженерів-механіків; педагогічний експеримент із метою апробації ефективності запропонованих педагогічних умов й технологій формування професіоналізму майбутніх інженерів-механіків; статистичні - математична обробка результатів дослідно-експериментальної роботи та їх інтерпретація з метою доведення правомірності висунутої гіпотези дослідження.У першому розділі „Теоретико-методологічні засади формування професіоналізму майбутніх інженерів-механіків” висвітлено стан проблеми фахової підготовки інженерних кадрів у вітчизняній і зарубіжній науково-педагогічній літературі; визначено сутність і структуру феномена „професіоналізм майбутніх інженерів-механіків”; уточнено поняття “фахова підготовка”, “професійна компетентність”, “професійна культура”, “інженерний стиль мислення”, “формування професіоналізму” майбутніх інженерів-механіків. Мироєдов та ін.), якого ми дотримуємось у дослідженні, професіоналізм майбутнього інженера-механіка предстає як особлива система, що розгортає свою сутність крізь єдність двох взаємоповязаних підсистем: професіоналізму діяльності, під яким ми розуміємо кількісну характеристику субєкта інженерної праці, що відображає високу професійну кваліфікацію і компетентність, різноманітність ефективних професійних умінь і навичок, зокрема заснованих на творчих рішеннях, володіння сучасними алгоритмами й способами розвязання професійних завдань, що дозволяє здійснити інженерну діяльність з високою і стабільною продуктивністю.