Аналіз напрямів впливу сучасних міст на навколишнє природне середовище. Балансування між потребою забезпечення максимального захисту навколишнього середовища і впливом, що на нього здійснює людина. Характеристика концепції розвитку європейського міста.
Аннотация к работе
Формування правових засад забезпечення охорони навколишнього природного середовища в містахЯк свідчать цифри, у 2008 р. половина жителів Землі проживала в містах. Зростання міст пояснюється економічними перевагами концентрації виробництва, широкими можливостями його спеціалізації та зосередження в межах порівняно невеликих територій, а також найбільш ефективним докладанням у них зусиль і знань у будь-якій сфері діяльності, використанням соціально-культурного потенціалу міста. Метою статті є аналіз основних факторів впливу сучасних міст на навколишнє природне середовище, а також визначення основних принципів європейського міського розвитку в галузі охорони навколишнього середовища, які у подальшому можуть бути враховані під час напрацювання відповідних законодавчих змін із питань забезпечення правової охорони навколишнього середовища міст в Україні. Йдеться також про зміни у землекористуванні, токсифікацію біосфери, вторгнення до екзотичного простору, втрату біотичного різноманіття, порушення природних циклів, особливо для води через відсутність натурального ґрунту й водно-болотних угідь у містах [1]. Серед критеріїв, що для цього використовуються: розмір міста (великі; значні; середні; малі); містоутворюючі ознаки (столиця країни; багатофункціональні міста; багатогалузеві промислові центри; одногалузеві (вузькоспеціалізовані) промислові центри; промислово-транспортні центри; транспортні міста; міста зі слаборозвиненою промисловістю; курортно-оздоровчі міста; науково-експериментальні міста; військові центри); місце у системі розселення (центр загальнодержавної системи розселення; центри регіональних систем розселення; центри обласних систем розселення; супутники великих міст, центри локальних систем розселення); історико-генетичні чинники (міста античного часу; середньовічні міста; міста індустріального періоду; нові міста); динамічні типології (стагнуючі міста; міста, що обмежено розвиваються; міста, що володіють постійним зростанням; інтенсивно-динамічні міста, які мають постійний сильний ріст); адміністративні (столиця; обласний центр; районний центр); ієрархічні (міста зі спеціальним статусом; міста обласного значення; міста республіканського значення; міста районного значення); структурні (міста, що утворені на поселенській та територіально-поселенській основі); за формами правління (самоврядні; несамоврядні; дуалістичні); за типом політичної системи (централізовані, плюралістичні (змагальні), солідарні (консенсусні) тощо [6, с.