Огляд теоретичних засад формування пізнавального інтересу молодших школярів у початковому курсі математики. Аналіз інтерактивного навчання як сучасного засобу активізації пізнавального інтересу учнів. Оцінка процесу вивчення нумерації чисел у межах 100.
Аннотация к работе
Для правильного розвязання методичних проблем потрібно певною мірою враховувати те, що вчитель початкової школи, перш за все, повинен навчити дітей вчитися, зберегти і розвивати пізнавальну потребу учнів, забезпечити пізнавальні засоби, необхідні для засвоєння основ наук. Цілеспрямоване вирішення цих завдань можливе лише в тому випадку, коли вчитель буде знати, яка природа походження пізнавальної діяльності, з чого вона складається, в якому порядку слід її формувати у дітей молодшого та середнього шкільного віку, які умови необхідно враховувати, щоб гарантувати формування наміченої пізнавальної діяльності у всіх учнів. Без спонукання діяльності учня вчитель не зможе досягти поставлених цілей. Складність вивчення теми нумерації чисел у концентрі 100, а також недостатнє використання різноманітних форм та методів вивчення цієї теми в початковому курсі математики зумовили те, що темою нашої курсової роботи ми обрали «Формування пізнавального інтересу у дітей молодшого шкільного віку при вивчені нумерації чисел у концентрі 100. Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити форми та методи ефективного формування пізнавального інтересу школярів при вивчені нумерації в концентрі 100 у початковій школі.Тут вступають в єдності обєкт інтересу, що має захоплюючі, привабливі сторони, і субєкт, для якого ці сторони життєво важливі [3].Іншими словами, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а отримавши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане - все це , разом узяте, і є інтерес. Пізнавальний інтерес - вид мотивів, форма прояву пізнавальних потреб, що виявляється в прагненні до пізнання обєкта чи явища, оволодіння певним видом діяльності; має вибірковий характер; є найважливішим стимулом до навчання [3].Динамічність, поступальний рух, перехід від явища до сутності, встановлення глибоких звязків, оволодіння закономірностями є характерними ознаками пізнавального інтересу. З самого початку навчальної діяльності дітей значно змінюється спрямованість їхніх інтересів. Вивчаючи пізнавальні інтереси молодших школярів, учені переконалися, що дитячі захоплення дуже різні. усвідомлене ставлення людини до предмета свого інтересу і до завдання, що стоїть перед нею в пізнанні цього предмета;Зрозуміло, що термін „пасивна” є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов?язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб?єкта - учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. Учень виступає в ролі „об?єкта” навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо - джерелом правильних знань. Учень виступає „суб?єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб?єктами навчання, розуміють, що вони роблять.У процесі групової навчальної діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь насамперед тому, що слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж при фронтальній роботі. Цьому сприяють і особливості організації групової роботи, і розподіл функцій і обовязків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємоконтроль і взаємооцінка в процесі навчання. Організація навчальних взаємодій може здійснюватися в мікрогрупах (по 2-3 людини) і в малих групах (від 4 до 7). Але такі групи є найбільш стабільними: учасники в них можуть вставати на бік один одного, виступати в якості посередників, арбітрів, легше залагоджувати розбіжності. У групах з парною кількістю членів розбіжності залагодити важче, ніж у групах з непарним.Учасники діляться на мікрогрупи по 6-8 чоловік, які розташовуються в аудиторії по колу; члени кожної групи вибирають представника або голову, який буде в процесі дискусії відстоювати їхню позицію; протягом 15-20 хв. у мікрогрупі обговорюється проблема і виробляється спільна точка зору; представники груп збираються в центрі кола і отримують можливість висловити думку групи, відстоюючи її позиції. Якщо дискусія проводиться в актовій залі, то обговорення представниками відбувається на сцені. Мета і механізм його проведення схожі з «панельної дискусією», але в кінці думками обмінюються всі учасники, а не тільки представники мікрогруп. Бесіда, в якій на рівних беруть участь 15-25 осіб; в ході її відбувається обмін думками між усіма учасниками. «Риби» активно беруть участь в обговоренні запропонованого керівником питання.
План
План
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади формування пізнавального інтересу молодших школярів у початковому курсі математики
1.1 Пізнавальні інтереси - важлива складова розвитку особистості у молодших школярів
1.2 Інтерактивне навчання як сучасний засіб активізації пізнавального інтересу учнів
1.2.1 Групова навчальна діяльність
1.2.2 Дискусія як метод групової взаємодії
1.2.3 Ігрова форма навчання
1.2.4 Кейс-метод
1.3 Методи формування інтересу до математики в учнів початкових класів
Розділ 2. Теоретико-методологічний аналіз методики вивчення нумерації чисел у межах 100
2.1 Сутність та специфічні особливості вивчення нумерації чисел у межах
2.2 Нумерація чисел в межах 10
2.3 Нумерація чисел 11-20
2.4 Вивчення нумерації у межах 100 методом додавання
2.4.1 Усне додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток
2.4.2 Усне додавання з переходом через десяток
2.5 Вивчення нумерації у межах 100 методом віднімання
2.5.1 Віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток
2.5.2 Усне віднімання з переходом через десяток
2.6 Вивчення нумерації у межах 100 методом множення
2.6.1 Ознайомлення з дією множення
2.6.2 Складання таблиці множення числа
2.7 Вивчення нумерації у межах 100 методом ділення
2.7.1 Ознайомлення з дією ділення
Розділ 3. Дослідження процесу вивчення нумерації чисел у межах 100
3.1 Розробка самостійної роботи до вивчення теми нумерації в межах 100 та аналіз результатів дослідження