Формування особистісних якостей майбутніх фахівців з фізичного виховання і спорту - Дипломная работа

1.2 Педагогічне спілкування в навчально-тренувальній діяльності.1 Методи дослідження3.2 Методичні поради фахівцям, щодо педагогічного спілкування з вихованцямиКожна людина має потребу у спілкуванні, налагодженні соціальних контактів.Спілкування є невідємним аспектом існування людини, важливою перебудовою формування її як соціальної істоти, взаємодії з різноманітними спільнотами, а також необхідною умовою існування суспільства. У процесі розвитку індивіда потреба у спілкуванні має соціально - вибірковий характер [38,39]. Паралельно з потребою у спілкуванні існує потреба в усамітненні (тут - спілкування з собою), яка в одних людей виражена яскраво, в інших - ледь помітна. Спілкування охоплює різноманітні взаємозвязки, між особистісні взаємини, здійснюється у різних формах і зі допомогою різних засобів, які, будучи невідємним чинником культури, постійно вдосконалюються, збагачуються [53]. Отже, спілкування в соціальній психології трактується як особливий вид діяльності; специфічна соціальна форма інформаційного звязку; форма взаємодії субєктів; самостійна і незведена до діяльності категорія; процес між особистісної взаємодії; обмін думками. почуттями і переживаннями; суттєвий аспект людської діяльності; реальність людських взаємин, що передбачає будь-які форми спільної діяльності людей; універсальна реальність буття людини, яка породжується і підтримується різними формами людських відносин, та інше.Взаємозвязок особистості із соціумом реалізується через систему відносин індивіда і суспільства. Для соціальної психології це означає необхідність знаходити психологічні закономірності та форми взаємодії людини і соціуму, розкривати механізм "вростання" індивідуального в соціальне. Суспільні відносини характеризується взаємодії особи через соціальні спільноти із суспільством. Тому спілкування є не стільки важливою складовою його життя, скільки тотожне самому людському життю і передбачає взаємодію, сприймання людьми одне одного, обмін інформацією тощо. Також є діяльністю, оскільки, вступаючи у спілкування, вони, як правило, переслідують певну мету: стримати людину від неправильного вчинку, зробити її своїм однодумцем, реорганізувати власну діяльність тощо.Структура (лат. structura - розташування, порядок) спілкування - порядок стійких звязків між його елементами, котрі забезпечують цілісність цього феномену, тотожність самому собі у процесі зовнішніх і внутрішніх змін. Функції (лат. functio - виконання, здійснення) спілкування - зовнішній вияв властивостей спілкування, ролі і завдання, які воно виконує у процесі життєдіяльності індивіда в соціумі. Завдяки спілкуванню людина регулює не тільки власну поведінку, а й поведінку інших людей і реагує на їхні дії; Осмислення особливостей структури і функцій спілкування доводить його багатоаспектність, яка виявляється в тому, що спілкування є потребою людини і умовою її виживання; має інформаційно-комунікативне та інтерактивне навантаження; передбачає процес обміну цінностями і соціальним досвідом; є специфічною знаковою системою і посередником у функціонуванні різних знакових систем (семіотичний аспект спілкування); є засобом нормативного регулювання поведінки індивідів; формує ставлення партнерів до індивіда, його - до партнерів та суспільства тощо [34,42,53]. Тому спілкування переважно одностороннє, оскільки людина може лише сприймати інформацію від інших генерацій, суспільств, епох, але не може їм її передавати.У звязку з цим синдром "емоційного вигорання" визначається рядом авторів поняттям "професійне вигорання”, що дозволяє розглядати це явище в аспекті особистісної деформації професіонала під впливом довгочасного професіонального стажу роботи по одній тій ж самій спеціальності [6,56]. Дослідження показують, що ключову роль у синдромі "вигорання" грають емоційно ускладнені або напружені відношення у системі відношень "людина-людина”, як, наприклад, відношення між тренером і спортсменами, між лікарем та хворим, відношення між керівником та його підлеглим у конфліктних ситуаціях або при несприятливому "психологічному кліматі" у трудовому кліматі [13,52]. Найбільш ярко синдром "вигорання" проявляється у тих випадках, коли комунікації обтяжені негативною емоційною насиченістю або когнітивної складністю, як це часто буває у тренерів в довгочасних та відповідальних спортивних турнірах та змаганнях їх команд і учнів з невизначеністю на кінцевий успіх, але з високим притяганням на нього. Друга складова - деперсоналізація - проявляється в деформації відношень з іншими людьми - уникнення "зайвих” контактів і компаній, у високій залежності від окремих осіб, у загостреному негативізмі, критичності, прагматичності та цинізмі у відношенні до людей, у відказі від передньої дружби і скорочування кола спілкування. Третій компонент "вигорання" - редукція особистих досягнень - можуть проявлятися або в тенденціях до негативного оцінювання самого себе, своїх професіональних досягнень і успіхів, у негативізмі і песим

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості формування особистісних якостей під час педагогічного спілкування (взаємодії) в теорії і практиці фізичної культури і спорту

1.1 Обґрунтування спілкування у психолого-педагогічній діяльності

1.1.1 Соціально - психологічна специфіка спілкування

1.1.2 Особистість у контексті спілкування

Вступ

Актуальність. Фізична культура і спорт обєднують тренера і спортсмена, вчителя та школяра єдністю загальної мети - досягти успіху у навчанні та спортивному змаганні. На довгому і тернистому шляху до цієї заповітної мети наставнику і учню не раз доведеться здолати відповідні психологічні барєри непорозумінь, напругу міжособистісних відношень та інше [57].

Спортивна діяльність має всі ознаки і змістовні характеристики спілкування між людьми, побудованого на руховому, психомоторному та ідеомоторному базисі соціального життя. Навіть в індивідуалізованих видах спортивної діяльності, таких як спортивна стрільба, підводне орієнтування, та інше, спортсмени вступають у змагальне спілкування один з іншим за відповідними правилами та нормами, це також стосується взаємодії з тренером.

У командних видах спортивної діяльності, наприклад у спортивних іграх (футбол, волейбол, баскетбол та ін.), психологічні закономірності спілкування, взаємовідношень і психологічної атмосфери у команді, взаєморозуміння між спортсменами, командою і тренерами являються визначаючим фактором згуртованості, отже, й фактором спортивного успіху.

Основою взаємодії, в першу чергу, є знання про індивідуальні особливості психології, як тренерів, вчителів, так і спортсменів, учнів. У розмовах тренерів і спортсменів можна часто виявити посилання на особистісні особливості їх партнерів, суперників і наставників. І не дарма, протягом останніх сорока років у психологічній літературі велике значення приділялося оцінки особистісних рис, проведенню досліджень з використанням відомих психологічних методик для характеристики особистості спортсмена. Отримані дані дозволяють тренеру краще зрозуміти індивідуальні особливості, краще зрозуміти своїх учнів та їх можливості. Також допоможе у спілкуванні, взаємодії, спільної спортивної діяльності.

Викладене вище актуалізує необхідність подальшого пошуку певних критерій, норм, підходів до психолого-педагогічної взаємодії тренера зі спортсменами, тобто до вміння долати труднощі у педагогічному спілкуванні, до взаємодії тренерів з юними спортсменами в ході змагальної гри, до сприяння і розуміння тренером себе й тих, хто його оточує.

Мета дослідження: визначення особливостей формування особистісних якостей в процесі спілкування фахівців з фізичного виховання і спорту з підопічними.

Обєкт дослідження: процес фізичного виховання.

Предмет дослідження: психолого-педагогічні особливості формування особистісних якостей в процесі спілкування фахівців з фізичного виховання і спорту з підопічними.

Завдання дослідження: 1. На основі аналізу психолого-педагогічної та спеціальної літератури розкрити роль спілкування в процесі навчально-тренувальної діяльності.

2. Визначити індивідуальні особливості психології вчителів, тренерів та школярів, що займаються у спортивних секціях.

3. Експериментально перевірити ефективність взаємодії вчителя-тренера зі школярами-юними спортсменами.

4. Розробити методичні поради, щодо ефективного формування особистісних якостей в процесі взаємодій фахівців з фізичного виховання і спорту.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони розширюють систему знань про індивідуальні особливості психології вчителів фізичної культури, тренерів та школярів, спортсменів початківців та їх взаємодії. Узагальнено літературні данні щодо спілкування у суспільстві та педагогічного спілкування в спорті.

Матеріали, що містяться у магістерській роботі, можуть бути використані при подальшому науковому аналізі психолого-педагогічної взаємодії тренерів з юними спортсменами, при написанні статей, навчальних посібників, для методичних та наукових розробок.

Апробація. За матеріалами дослідження було зроблено виступ на VIII Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції "Перший крок у науку" (Луганськ, 2013).

Публікації. Результати магістерської роботи відображені у збірці матеріалів VIII Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Перший крок у науку" (Луганськ, 2013).

Структура і обсяг роботи. Магістерська робота викладена на 92 сторінках тексту компютерного набору. Складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. У роботі використано 73 літературних джерела. фізична культура фахівець спілкування