Формування організаційно-економічних основ високоефективного розвитку виноградарства в умовах ринкових відносин (по матеріалах Миколаївської області) - Автореферат

Міністерство агропромислового комплексу України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник: - доктор економічних наук, професор Червен Іван Іванович, Миколаївська державна аграрна академія, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор Гудзинський Олексій Дмитрович, Національний аграрний університет, професор кафедри менеджменту і маркетингу; Захист відбудеться 24 червня 1999р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д38.806.01 Миколаївської державної аграрної академії за адресою: 327021, м.Миколаїв, вул.Паризької комуни, 9, конференц-зала.Джерелами інформації при написанні дисертації послужили дані зведеної статистичної звітності по Україні в цілому, Миколаївській області, її адміністративним районам, річних звітів господарств Миколаївсадвинпрому за 1992-1997рр. (а по окремим питанням - і 1998р.), бухгалтерського обліку (по деяким господарствам), а також законодавчі та нормативні документи, матеріали літературних джерел і дані передової практики по обраній темі. Однією з ведучих галузей сільського господарства південних регіонів України (в тому числі і Миколаївської області) є виноградарство, яке довгі роки забезпечувало отримання високої прибутковості і, по суті, було своєрідною страховою культурою в несприятливі (і особливо в засушливі) роки. Але не досить продумані, протирічащі реформи, які проводились в Україні в останні роки, некваліфікований перехід до ринкових відносин, прорахунки в інвестиційній, податковій і ціновій політиці в поєднанні з суворими, за кліматичними умовами, зимами останніх років привели до глибокої кризи в цій високоінтенсивній галузі агропромислового комплексу, різкому скороченню площ виноградників, обсягів виробництва винограду і продукції виноробства. Нині 60% всіх виноградників - у віці більше 20 років, на долю ж молодих насаджень приходиться лише 15% (замість 20% за рекомендаціями науки). Із 18 тис.га виноградників, які були в області в 1986р. залишилось в 1997р. всього 10 тис.га, тобто в 1,8 раза менше.В першому розділі “Теоретичні і методичні основи економічної ефективності аграрного виробництва” розкрито сутність, види і значимість підвищення ефективності виробництва, а також методика оцінки економічної ефективності окремого виду продукції і її особливості в виноградарстві. При розгляді сутності економічної ефективності виробництва потрібно відрізняти категорії “економічний ефект”, “економічна ефективність” і “результативність”. Враховуючи, що в існуючій статистичній звітності прибуток від виноградарства показується лише по продукції з плодоносних насаджень, при визначені економічної ефективності виробництва винограду всі вихідні показники (від площі насаджень до обсягу продаж, його собівартості і грошової виручки) також потрібно брати лише по експлуатаційним насадженням. З метою більш обєктивної оцінки економічної ефективності вирощування окремого ампелографічного сорту винограду поряд з традиційними показниками доцільно використовувати й такі, як узагальнюючий показних якості сорту (УПЯС) і урожайність в перерахунку на базисну якість (Убя), які обраховуються по формулах: УПЯС = Цф : Цбк (1); Убя = Уф • УПЯС (2), де Цф і Цбк - відповідно фактична та при базових кондиціях (закупівельна) ціни; Собівартість 1 ц винограду в цілому по Миколаївсадвинпрому (в порівнянні з іншими господарствами) в 1996 і 1997рр. була більш високою, причинами чого є не тільки низьька урожайність, а й більш високі затрати на 1 га.Для оцінки економічної ефективності виробництва рослинницької продукції (в т.ч. і винограду) поряд з загальновизнаними показниками необхідно використовувати й такі, як коефіцієнт окупності затрат, рентабельність продаж та рентабельність ресурсного потенціалу. При обрахуванні економічної ефективності вирощування окремого ампелографічного сорту, крім традиційних показників, можна застосовувати узагальнюючий показник якості сорту і урожайність в перерахунку на його базову якість. Головними причинами, які привели до кризового стану виноградарство, є слідуючі: прорахунки в ціновій, податковій та кредитній політиці; помилки в розміщенні насаджень та порушення технології їх вирощування; розвал галузевої бази питомниководства; низька матеріальна заінтересованість працівників; складнощі з реалізацією продукції; несприятливі кліматичні умови зими 1997р. та ін. Основні площі промислових виноградників необхідно сконцентрувати в Березанському, Жовтневому, Миколаївському та Очаківському районах, одночасно розвиваючи галузь в інших мікрозонах області, які склались історично (у відповідності з приведеним в дисертації проектом). Доцільно оптимізувати сортовий склад насаджень регіону перед усе за рахунок розширення насаджень найбільш ефективних і високоякісних сортів винограду, які користуються підвищеним попитом населення і виноробства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ