Специфіка ораторської майстерності в діяльності соціального педагога. Критерії та показники її сформованості у майбутній діяльності фахівця. Обґрунтування моделі формування ораторських умінь. Її ефективність в умовах виховного процесу в університеті.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукНауковий керівник: Зязюн Лариса Іванівна, доктор педагогічних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри романських мов Інституту філології. Офіційні опоненти: Барбіна Єлизавета Сергіївна, доктор педагогічних наук, професор, Херсонський державний університет, професор кафедри педагогіки та психології; кандидат педагогічних наук, професор. Архипова Світлана Петрівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету імені Бориса Грінченка (04212, м.Поступово в нашій державі набуває чинності нова система підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр", зокрема зі спеціальності "соціальна педагогіка". За своїми компетентностями магістр із соціальної педагогіки долучається до здійснення різних видів діяльності, зокрема: педагогічної, правоохоронної, психологічної, культурно-дозвіллєвої. Проблема формування ораторської майстерності у майбутніх магістрів із соціальної педагогіки є надзвичайно актуальною для сучасної освітньої практики, адже емпіричне дослідження професійного спілкування соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів і соціальних служб засвідчило, що у своїй фаховій діяльності вони не зорієнтовані на формування власне ораторських умінь і навичок, уважаючи їх лише проявами таланту. Нині є всі підстави стверджувати, що подальша підготовка фахівців зазначеного кваліфікаційного рівня потребує змін, зумовлених низкою суперечностей: - між необхідністю постійно спілкуватися з різними категоріями людей - та недостатньою сформованістю у магістрів із соціальної педагогіки ораторської майстерності, від якої залежить аргументованість і переконливість педагогічного впливу; Для розвязання поставлених завдань та перевірки гіпотези використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: аналіз (наукової і науково-популярної літератури, навчальних планів і програм із підготовки соціальних педагогів, у тому числі магістрів із соціальної педагогіки); порівняння (класичних і сучасних концепцій ораторської майстерності, а також результатів експерименту); узагальнення (риторико-педагогічного досвіду); систематизація (критеріїв і показників сформованості ораторської майстерності у майбутніх магістрів із соціальної педагогіки з визначенням її рівнів); індуктивний метод; конкретизація (змістового та операційного компонентів процесу підготовки майбутніх магістрів із соціальної педагогіки до фахової діяльності); моделювання (побудова моделі формування ораторської майстерності у майбутніх магістрів із соціальної педагогіки);У першому розділі - "Теоретичні засади формування ораторської майстерності у світлі академічного красномовства" - схарактеризовано історію розвитку ораторського мистецтва, уточнено сутність дефініцій "ораторська майстерність" та "ораторське мистецтво". Характеристика етапів розвитку риторики дозволила розкрити зміст поняття "ораторська майстерність" в історико-педагогічному аспекті, адже найчастіше ораторська майстерність була визначальною характеристикою професійної майстерності видатних педагогів минулого й значною мірою забезпечувала розкриття творчого потенціалу всіх учасників педагогічної взаємодії. Так, у Давній Греції проблема формування ораторської майстерності розглядалася у світлі судового та політичного красномовства, а основним компонентом ораторської майстерності визнавалося вміння переконувати (Коракс, Лісій, Горгій, Сократ, Ісократ, Аристотель). У другому розділі - "Моделювання науково-методичної системи формування ораторської майстерності в майбутніх магістрів із соціальної педагогіки" - обґрунтовано критерії, показники та рівні сформованості ораторської майстерності в майбутніх магістрів із соціальної педагогіки, відповідно до цього розроблено модель формування ораторської майстерності. Проведений аналіз проблеми дослідження і результати першого етапу констатувального експерименту передбачили моніторинг сформованості в майбутніх магістрів із соціальної педагогіки ораторської майстерності з урахуванням розроблених критеріїв і показників (критеріальна структура сформованості ораторської майстерності в майбутніх магістрів із соціальної педагогіки відображена у табл.Аналіз деяких етапів розвитку ораторського мистецтва, а також динаміки становлення поняття "ораторська майстерність" дозволив зробити висновок про концентричність розвитку як аналізованої царини знань, так і ключового її поняття, тобто в різні часи воно трансформувалося від уміння переконувати до вміння надихати живим словом, але докорінних змін у своєму змісті не зазнавало.