Теоретико-методологічні засади забезпечення підприємств оптимальними за обсягом та структурою оборотними коштами. Порядок розрахунку цих коштів методами оптимізації (нормування) часток складових оборотних пасивів і активів та коефіцієнту їх оборотності.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукСуттєве спотворення процесів формування та використання оборотних коштів значної частини промислових підприємств України обумовлює необхідність прискіпливого аналізу теоретичних питань сутності оборотних коштів та поняття „формування оборотних коштів”. Так, актуальною проблемою розробки теоретичного підгрунтя поліпшення формування та використання оборотних коштів промислових підприємств виступає аналіз питання про доцільність заміни категорії „оборотні кошти” категорією „оборотні активи”, що стало ознакою досить багатьох навчальних та наукових публікацій. Головне ж міститься в тому, що оборотні активи виступають лише однією із складових оборотних коштів, і обидві їх складові (оборотні активи і оборотні пасиви) можуть бути проаналізовані у нерозривній єдності, тобто у межах категорії оборотних коштів. Визначено, що поняття кругообігу неприйнятне відносно руху оборотних коштів у господарсько-фінансовому процесі, оскільки вони не є економічною категорією, вартість якої включається у собівартість продукції, тобто сприяє для її створення, а натомість лише фінансово, грошово опосередковує, обслуговує рух вартості оборотного капіталу; тому рух оборотних коштів протягом кожного господарсько-фінансового процесу повинен кваліфікуватись як функціональний цикл, протягом якого оборотні кошти перебувають на кожній із стадій кругообігу оборотного капіталу. Розроблено методичні підходи та порядок розрахунку оптимальних за обсягом і структурою оборотних коштів за двома методами - за методом оптимізації (нормування) часток складових оборотних пасивів і оборотних активів та за методом оптимізації (нормування) коефіцієнту оборотності оборотних коштів.На жаль, у 1990-2000-ні роки склались небажано значні практичні та теоретичні проблеми формування та ефективного використання оборотних коштів на промислових підприємствах України, які супроводжуються уповільненням відтворювального процесу, ускладненням фінансового стану підприємств, що обумовлює залучення додаткових обсягів капіталу та значне зниження віддачі капіталу, включаючи оборотні кошти, як за продукцією, так і за прибутком. Реалізація мети дослідження обумовила постановку та вирішення таких завдань: - методологічно обгрунтувати найбільш повне тлумачення сутності та складових поняття оборотних коштів промислових підприємств, виходячи з сучасних підходів українських вчених до цього питання; Найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному: Вперше: - сформульовано сутність поняття формування оборотних коштів промислового підприємства як трьохстадійного (з виділенням стадій: залучення, розміщення, оптимізація структури) та двобічного (формування джерел оборотних коштів, або оборотних пасивів, та обсягів вкладення оборотних коштів за законодавчо встановленими напрямами, або оборотних активів) організаційно-економічного процесу. визначено, що оборотні кошти лише фінансово, грошово обслуговують кругообіг оборотного капіталу, не змінюють при цьому своєї форми, тому відсутнє теоретичне підгрунтя для характеристики руху оборотних коштів у процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства як кругообігу вартості, а відносно нього повинно застосовуватись поняття функціонального циклу, протягом якого оборотні кошти перебувають на кожній із стадій кругообігу оборотного капіталу; Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних принципів щодо поліпшення формування оборотних коштів на промислових підприємствах, рекомендацій щодо визначення потреби у власних та позикових оборотних коштах, у обгрунтуванні методичних засад щодо забезпечення промислових підприємств оптимальними за обсягом та структурою оборотними коштами.1), що, наприклад, капіталоємність промислової продукції в Україні за сукупним капіталом була у 2004 році в 1,87 рази вищою, ніж у 1990 році, а за оборотними коштами - у 2,93 рази, а у 2005 - відповідно у 1,99 та у 3,11 рази. Вказаним аналізом було виявлено, що рівень показників капіталоємності продукції за оборотними коштами та оснащенності основного капіталу оборотними коштами значно коливаються щодо середніх рівнів цих показників у промисловості України та Одеської області. Показники оборотності окремих видів активів повинні виходити з обсягу їх середньоьго залишку та їх обороту (витрат, сплачених боргів і т. ін.) Що ж до тлумачення сутності оборотних коштів, то на основі аналізу існуючих точок зору, а також характерних рис цієї категорії, ми дійшли висновку, що оборотні кошти варто визначати як грошові кошти (фінансові ресурси), авансовані на формування оборотного капіталу підприємства на всіх стадіях його кругообігу, тобто на формування оборотних виробничих фондів та фондів обігу у їх сукупності.