Рівні літературного розвитку та інтерпретаційної компетентності учнів 9–11-х класів загальноосвітніх закладів України. Ефективні методи, прийоми, види і форми навчальної діяльності, що сприяють формуванню інтерпретаційної компетентності старшокласників.
Аннотация к работе
13.00.02 - Теорія і методика навчання (зарубіжна література)Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Ісаєва Олена Олександрівна, Національний педагогічний університет імені Самойленко Григорій Васильович, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, професор кафедри світової літератури та історії культури; Демяненко Олена Олександрівна, Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, проректор з питань зовнішнього оцінювання і моніторингу якості освіти. Захист відбудеться 28 січня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м.Держстандарт базової і повної середньої освіти в галузі мови і літератури серед основних вимог до умінь і навичок учнів старшої школи виділяє вміння формулювати власну думку, аналізувати та інтерпретувати зміст твору, розуміти сутність морального конфлікту і власну етичну позицію щодо нього. Забезпечення цих високих освітніх і розвивальних можливостей старшокласників, серед яких - формування вмінь критично мислити, висловлювати власні думки, обґрунтовані судження, зіставляти, аналізувати й оцінювати творчість письменників - потребує від учителя-словесника діяльності, націленої на формування в учнів 9 - 11-х класів інтерпретаційної компетентності. Для теоретичного обґрунтування системи формування інтерпретаційної компетентності вивчено філософські, літературознавчі, психолого-педагогічні і методичні джерела з досліджуваної проблеми. Недостатня розробленість проблеми зумовила необхідність нашої роботи, в основу якої покладено створення методичної системи формування інтерпретаційної компетентності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в методиці викладання літератури створено, теоретично обґрунтовано та апробовано ефективну методичну систему формування інтерпретаційної компетентності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури; уточнено структурні компоненти загальної та предметної компетентності особистості і адаптовано дидактичні принципи компетентнісно орієнтованого навчання до методики вивчення зарубіжної літератури; удосконалено систему методичних прийомів інтерпретації літературного твору в школі; подальшого розвитку набули заявлені у філософії, літературній теорії (герменевтика, рецептивна естетика та ін.), психології, педагогіці і методиці літератури ідеї про врахування читацької складової у процесі вивчення художнього твору; визначено критерії і рівні володіння інтерпретаційною компетентністю учнями.Подано опис основних компонентів системи, витлумачено поняття “інтерпретація”, “компетентність”, “компетенція” та обґрунтовано значення дефініції “інтерпретаційна компетентність”. З огляду на висновки провідних науковців-дидактів і методистів у цьому дослідженні використано термін “компетентність”, оскільки він розкриває сутність процесу формування інтерпретаційної свідомості кожного учня. Вважаємо за доцільне послуговуватися поняттям “інтерпретаційна компетентність”, яке трактуємо як володіння учнями предметною компетенцією, що включає певну суму літературних знань і загальну здатність особистості переконливо й аргументовано висловлювати власну думку про естетичний обєкт, давати йому оцінку, спираючись на свій естетичний смак, читацький і життєвий досвід. Таким чином, під дефініцією інтерпретаційна компетентність старшокласників розуміємо володіння учнями 9 - 11-х класів комплексом літературних знань, специфічних умінь і навичок (аналітичного читання, критичного мислення, аналізу і аргументації, самостійності, співробітництва, планування тощо) та індивідуальних якостей (емоційних, пізнавальних, комунікативних, інтелектуальних тощо), що передбачають здатність оперувати методами і видами інтерпретаційної діяльності, необхідними для адекватного сприймання, розуміння й тлумачення літературних творів. Серед основних вимог до умінь учнів старших класів у чинних програмах є такі, що апелюють до інтерпретаційної компетентності учнів: аналізувати та інтерпретувати художній твір; обґрунтовувати власну позицію щодо прочитаного; визначати роль образів у розкритті ідейно-художнього змісту твору; зіставляти твори, їх проблематику і систему образів тощо, бачити кожний конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах.У висновках підбито підсумки дослідження, основними з яких є такі: Обґрунтуванню системи формування інтерпретаційної компетентності сприяли розвідки в царині філософської та літературної герменевтики, в яких викладено теорію інтерпретації, досліджено природу процесу пізнання і розуміння естетичного явища, а також роль субєкта-реципієнта у цьому процесі, простежено генезис і визначено семантику опорних понять дослідження таких як “інтерпретація”, “компетенція”, “компетентність”, “інтерпретаційна компетентність” та ін.