Навчальна тема - елемент системи природничонаукової та професійно-практичної підготовки майбутнього лікаря. Структурність педагогічної системи - наявність зв’язків між компонентами, які забезпечують її функціонування відповідно до поставлених цілей.
Аннотация к работе
Аналіз підготовки майбутніх лікарів у закладах вищої освіти в Україні, проведений низкою дослідників, а також власний досвід викладання дозволяють виокремити ряд проблем, а саме: вища медична освіта не повністю задовольняє потреби суспільства, зокрема має місце зниження якості підготовки фахівців; консерватизм у застосуванні сучасних технологій, що зумовлює суперечності між «обєктивною потребою системи охорони здоровя у висококваліфікованих кадрах і готовністю молодих фахівців до використання сучасних медичних знань у професійній діяльності; сформованим рівнем професійних знань, умінь і навичок та можливостями їх реалізації у професійній діяльності» [6, с. Мета статті теоретично обґрунтувати доцільність створення інтегративної системи природничонаукової та професійно-практичної підготовки майбутніх лікарів, висвітлити сутність та етапи її формування. Інтеграція природничонаукової та професійно-практичної підготовки майбутніх лікарів забезпечує можливість постійного поповнення знань та розширення практичних умінь і навичок; формування конкурентоспроможного професіонала, що володіє новітніми досягненнями медичної науки, сучасними методами діагностики, профілактики, лікування та диспансерного спостереженням за хворими. Кушнір [3] виокремлюють низку переваг системного підходу в ході дослідження складно-організованих обєктів, який дає можливість: структурувати педагогічне явище й вирізнити в ньому складові різної природи; результативний ефект впливу розглядати як системний ефект у контексті оптимізації процесів; одночасно вести дослідження з позиції диференціації й цілісності на основі принципу їх взаємної доповнюваності; використовувати синтез знань різних наук; будувати систему дослідження у вигляді ієрархічної чи мережевої моделей або їх комбінацій, що дає можливість виокремити між складовими не лише звязки субординації, а й звязки координації; виокремити обєкт дослідження із середовища з одночасним встановленням звязків і взаємодій. Системний підхід вимагає розгляду всіх явищ та процеси у їх взаємозвязку й орієнтує дослідників на розгляд педагогічних явищ із точки зору таких категорій, як «система», «відношення», «звязок», «взаємодія».