Розгляд основних критеріїв та стратегічних напрямків інтеграції. Характеристика зовнішньоекономічних відносин України з країнами і міжнародними організаціями (Європейським союзом, ООН, Радою Європи) та визначення шляхів їх подальшого співробітництва.
Аннотация к работе
Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася інтеграція. Термін "інтеграція" походить з латині, де integratio означає зєднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. Метою проведення курсової роботи є дослідження всіх принципів світової інтеграційної стратегії та вивчення міжнародного досвіду інтеграційних обєднань з метою навчитись використовувати цей зарубіжний досвід для інтеграції України у міжнародні організації. Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше) країни обєднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою: · забезпечення кращих умов торгівлі; Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте можуть також мати політичні та інші цілі.В рамках міжнародної економіки інтеграція має оцінюватись з такої позиції: чи є вона кроком на шляху розвитку вільної торгівлі, чи, навпаки, є перепоною для торговельних потоків. спеціалісти Світового банку сформулювали ряд критеріїв: 1) регіональні торговельні угоди дають охоплювати всі без вийняту галузі економіки; 2) лібералізація торгівлі на умовах режиму найбільшого сприяння має передувати утворенню будь-якого нового інтеграційного угрупування або супроводжувати його, особливо якщо початкові тарифи є високими; 3) перехідний період неповинен перевищувати 10 років і включати чіткий графік лібералізації торгівлі в окремих галузях;Прогнозувалося, що до кінця 2007р. Україна зможе претендувати на набуття асоційованого статусу в ЄС, а до 2011р. - створити реальні внутрішні передумови для вступу в цю організацію. Згідно з "Концептуальними засадами" соціально-економічні перетворення в Україні мали здійснитися в 2 етапи: Перший етап - 2002 - 2004р. Його основна мета - зміцнити конкурентоспроможність вітчизняної економіки, створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних ресурсів, істотно розширити внутрішній попит та утверджувати на цій основі надійну стабілізацію і стале зростання. Аналіз виконання завдань Концепції на першому етапі виявив, що вона потребує корегування з огляду на реалії соціально-економічного розвитку України та її зовнішньополітичного оточення. У 1998 та 2000р. набула чинності після ратифікації Верховною Радою України "Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС", яка була підписана ще в 1994р. У 1998 та 2000 роках Указом Президента України затверджено Стратегію і програму інтеграції України в ЄС.Поглиблення європейської інтеграції та розширення Європейського Союзу, його безпосереднє наближення до кордонів України створює додаткові передумови для активізації її участі в інтеграційних процесах, адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, що є одним з важливих інструментів створення в Україні цивілізованої правової системи. На основі рішення Ради Європи ЄС про розширення Європейського Союзу, яке було прийнято в Копенгагені у 1993 році, були укладені так звані "європейські угоди" з усіма посткомуністичними країнами по той бік західного кордону колишнього Радянського Союзу, суть яких складалася у підготовці до майбутнього членства в ЄС. У червні 1994 року в Люксембурзі Європейський Союз підписав з Україною "Угоду про партнерство і співробітництво" (УПС)-з першою серед держав СНД. Дана угода гарантує Україні режим найбільшого сприяння і розгляд питання про створення найближчим часом зони вільної торгівлі, якщо Україна продемонструє достатній прогрес у формуванні стабільної ринкової економіки. Але далі: "ЄС у звязку з цим пропонує посилити співтовариство з Україною і приділити особливу увагу ядерній безпеці…"; "Ядерна безпека і вивід з експлуатації Чорнобильської АЕС є пріоритетними у відносинах між Європейським Союзом і Україною" - отже, ЄС скоріш намагається захистити себе від України, а не використовувати її "геополітичне положення" у якості елемента стратегічної концепції.В рамках взаємодії з країнами СНД першочерговими інтересами для України є економічні інтереси, які полягають в розвитку передусім взаємовигідної двосторонньої співпраці з країнами членами СНД. У товарній структурі взаємного експорту і імпорту держав СНД переважають вуглеводна сировина і паливо, чорні і кольорові метали, продукція хімічної, нафтохімічної і харчової промисловості. Україна дотримується позиції, обґрунтованої з економічного погляду і адекватної підходам переважної більшості угруповань світу до питань стратегії розвитку інтеграційних процесів. Вона полягає в тому, що реалізація на території Співдружності будь-яких проектів створення Митного союзу, спільного ринку або економічного та валютного союзу можлива лише після завершення процесу поступового формування в межах СНД ефективно діючої зони вільної торгівлі. Значні розходження у рівні соціально-економічного розвитку, напрямленості і темпів економічних і політичних реформ, що проводяться у зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних орієнтаціях, неурегульовані міждержавні і міжнаціональ
План
Зміст
Вступ
Розділ 1 Загальні положення формування інтеграційної стратегії України
1.1 Основні критерії інтеграці
1.2 Стратегічні напрямки інтеграції
Розділ 2 Зовнішньоекономічні відносини України з країнами та міжнародними організаціями
2.1 Форми та напрями співробітництва з Європейським союзом
2.2 Ключові аспекти співробітництва України з країнами членами СНД
Розділ 3 Шляхи подальшого співробітництва України з країнами та міжнародними організаціями
3.1 Форми та напрями співробітництва з Європейським Союзом
3.2 Співробітництво з ООН та іншими міжнародними організаціями
3.3 Співробітництво з Радою Європи
3.4 Взаємозвязок міжнародної інтеграційної стратегії та внутрішніх економічних перетворень в Україні