У сучасних умовах іноземна мова розглядається як засіб спілкування і залучення до культури іншого народу. Формування міжкультурної та соціокультурної компетенції у дітей. Етапи вивчення англійської мови. Як зацікавити дитину читати на англійській мові.
Аннотация к работе
Іноземну мову краще починати вивчати в молодшому віці. Особливості викладання англійської мови для цільової аудиторії віком 9-10років.На особливу увагу заслуговує нещодавно розроблена «концепція компетентності» як провідна ідея для сучасної національної системи освіти, суть якої полягає в тому, що «…система освіти тільки тоді може вважатися ефективною, коли її результатом буде компетентна особистість, котра володіє не тільки знаннями, моральними якостями, але й уміє адекватно діяти у відповідних ситуаціях, застосовуючи здобуті знання і беручи на себе відповідальність за дану діяльність». Найбільш типовим, як мені видається, є наступне визначення: «Компетентність - якісно-своєрідне поєднання здібностей (якостей, ознак, параметрів), від яких залежить можливість досягнення більшого чи меншого успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності». Ми зазначимо, що компетенція у говорінні включає компетенцію в діалогічному та монологічному мовленнях; лексична компетенція включає лексичні знання і мовленнєві лексичні навички; граматична - граматичні знання і мовленнєві граматичні навички; фонологічна - фонетичні знання та мовленнєві слухо-вимовні навички; Знання лише мовного матеріалу не забезпечує формування мовленнєвих умінь, учні мають здобути відповідні мовні знання, і в них необхідно сформувати конкретні мовленнєві навички для створення та розпізнання інформації; д) стратегічної компетенції, що передбачає уміння вибирати ефективні стратегії для розвязання комунікативних завдань; розвиток здатності учнів до самостійного навчання і самовдосконалення, бажання спілкуватися, слухати і розуміти інших, планувати навчальний процес, уміння адекватної оцінки та самооцінки.Проблема формування соціокультурної компетенції (СКК) набула особливої актуальності у 90-х роках минулого століття, коли були детально досліджені її складові: країнознавча (Н.Брукс, М.Бірам, Л.П.Голованчук, В.В.Сафонова та ін.), лінгвокраїнознавча (Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров, О.Г.Оберемко, Г.Д.Томахін та ін.) та соціолінгвістична компетенції (М.Адельман, Н.Ф.Бориско, Х.Б.Браун, Н.Б.Ішханян, Д.Левін та ін.), в яких відображені компоненти міжкультурного спілкування: змістовний - країнознавча, культурознавча та міжкультурна інформація (країнознавча компетенція), мовний - лексика з національно-культурною семантикою, мовленнєвий етикет, техніко-комунікативні кліше (лінгвокраїнознавча компетенція), комунікативний - норми, сценарії, ритуали спілкування, техніка міжкультурного спілкування (соціолінгвістична компетенція). Зміна соціокультурного контексту вивчення іноземних мов (ІМ) в європейських країнах і країнах СНД та рекомендації Ради Європи з мовної освіти визначили нове соціальне замовлення суспільства в галузі освіти, зокрема стосовно оволодіння ІМ, яке передбачає не лише навчання іншомовного спілкування, але й формування особистості на рубежі культур, готової до міжкультурного спілкування і здатної ефективно вирішувати інтеркультурні непорозуміння і конфлікти .Це означає, що учні мають усвідомлювати спільні і відмінні риси рідної та іншомовної культур для успішної участі в діалозі культур. Як відомо, основною метою навчання іноземної мови в ЗОШ є розвиток комунікативної компетенції учнів, а саме вміння використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Оскільки соціокультурна компетенція поділяється на країнознавчу та лінгвокраїнознавчу, учні, по-перше, мають здобути відповідні країнознавчі знання з історії, географії та культури країн, мову яких вивчають у школі, по-друге, оволодіти особливостями вербальної та невербальної поведінки носіїв мови у тій чи іншій ситуації спілкування. Плануючи урок та сприяючи формуванню соціокультурної свідомості учнів як необхідної складової комунікативної компетенції, вчитель має забезпечити урок інформативними автентичними текстами у вигляді статей, сучасної прози та поезій, аудіотекстів, фотоматеріалів та відеофільмів для того, щоб кожен учень міг використати їх цілеспрямовано, аналізуючи соціокультурні проблемні ситуації через створення соціальних портретів та проектів, через спілкування та обговорення їх на уроці.Суспільство, яке дбає про своє майбутнє, має усвідомити колосальні можливості, привнесені новими інформаційними технологіями та навчитися грамотно застосовувати їх, у першу чергу, в освіті. Можливості сучасного уроку й системи освіти взагалі значно розширюються завдяки використанню мультимедійних, інтерактивних технологій, Інтернету тощо. Сьогодні перед педагогами стоїть важливе завдання - виховати та підготувати молодь, спроможну активно включатися в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, повязаний з інформацією. Мультимедія - це сучасна компютерна інформаційна технологія, що дозволяє обєднувати в одній компютерній програмно-технічній системі текст, звук, відео, графічне зображення й анімацію (мультиплікацію). Із переміщенням головної уваги на розвиток у учнів комунікативної компетенції, здатності до міжкультурної комунікації та до використання мови як засоб
План
Зміст
ВСТУП
1. Формування комунікативної компетенції.
2. Формування міжкультурної та соціокультурної компетенції.
2.1 Мультимедійні технології для розвитку здатності до міжкультурної комунікації.
3. Формування комунікативної компетенції у дітей .
3.1. Культура мовлення.
3.2. Комунікативна функція.
Вывод
У психолого-педагогічній літературі компетентність розглядається як категорія оцінна, що характеризує людину як субєкта певного виду діяльності і забезпечує досягнення успіхів. При цьому оцінюються такі компоненти, як структура знань і умінь, ціннісні орієнтації, ставлення до діяльності, її результативність і здатність до її удосконалення. Іншими словами, компетентність - це стійка готовність і здатність людини до діяльності зі «знанням справи». Останнє залежить від «таких пяти основних елементів: глибоке розуміння суті завдань і проблем, які розвязуються; наявність досвіду у даній сфері; уміння обирати засоби і способи діяльності, адекватні конкретним обставинам місця і часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і привносити корективи у процес досягнення мети».
Вчитель розширює кругозір школяра, надаючи йому певну інформацію про країну, де живуть носії мови, яка вивчається. Іноді корисно показати привілеї країни, зацікавити дитячу увагу та уяву. І дуже важливо пояснити, що єдиним шансом розкрити для себе увесь світ є англійська мова. Пояснити її розповсюдженість, пояснити користь від отриманої інформації, але також, не слід забувати про вік школяра, і уся інформація має бути подана доступною для дитини.
Дитині, яка зіткнулась з проблемою вивчення англійської мови , дуже важко самостійно зрозуміти сенс поданого матеріалу. Також важко усвідомити англійську мову, як засіб спілкування. Спочатку, якщо перший викладач зацікавить цільову аудиторію, дитина сприймає англійську мову як гру. Але з часом матеріал збільшується, дещо дитина забуває і у 4 класі постає питання «Навіщо мені цей предмет?».
В такий момент вчитель має робити певні, чіткі, правильні кроки задля допомоги дітлахам. Вчитель має памятати елементарні, але дуже важливі правила поведінки з дитиною, а головне, вміти правильно подати матеріал.
Викладач повинен заохотити та зацікавити клас, адже матеріал з кожним разом складніший, а дитяча увага все більш розсіяна.
В такі моменти, наприклад, на допомогу вчителю приходять елементи гри, які необхідні чи не на кожному предметі, та новітні технології.
З часом дитина починає запамятовувати якусь кількість елементарних слів, необхідних для висловлення персональної думки, починає розуміти тексти, речення, вчиться писати маленькі розповіді.
Але успіх у навчанні ще не означає усвідомлення предмету, а тим паче, усвідомлення міжкультурного спілкування.
На даному етапі необхідно розвивати дитячу увагу на базі англійської мови. Школярі полюбляють візуальні приклади. Саме тоді на допомогу знову приходять новітні технології, кольорові картинки у підручниках, а іноді акторські здібності.
Список литературы
ВСТУП
Основними компетенціями, яких потребує сучасне життя, як зазначено у положенні про „Критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти”, є політичні і соціальні. Лінгводидактичні, педагогічні, психологічні та інші наукові напрями акцентують увагу на необхідність формування соціальної компетенції. Це поняття слід розглядати та аналізувати інтеграційно. Інтеграційність соціальної компетенції проявляється в міждисциплінарності знань та здібностей і тісному взаємозвязку з іншими видами компетенцій: комунікативною, інтелектуальною та інтеркультурною. Найважливішим елементом із усього вищезазначеного кола є саме комунікативна компетенція, так як вона проявляється у всіх життєвих сферах та від ступені її сформованості залежить здатність людини адекватно орієнтуватися та поводитися в різних соціальних ситуаціях. Такий підхід до навчання мови чітко сформульований у “Концепції мовної освіти в Україні”(А.М.Бєляєв, М.С.Вашуленко, В.М.Плахотник): „У школі не повинні мати місце зайва теоретизація, вербальне заучування граматичних положень та правил. Основним стержнем занять має бути всебічний розвиток усного та писемного мовлення учнів. Процес навчання має здійснюватись у певній системі на основі комунікативно-діяльнісного підходу”. Оволодіння учнями вміннями іншомовного спілкування передбачає формування у них достатнього рівня комунікативної компетенції, зміст якої включає: 1) мовну компетенцію; 2) мовленнєву компетенцію; 3) соціокультурну та соціолінгвістичну компетенції; 4) дискурсивну компетенцію; 5) стратегічну компетенцію. Проблема мовленнєвого спілкування привертала увагу багатьох видатних науковців: М.М.Бахтіна, Н.Н. Хомського. Теорію мовленнєвої діяльності розвивали О.М.Леонтьєв, І.О.Зимня, Т.В.Рядова та інші послідовники видатного психолога та педагога Л.С.Виготського. Комунікативну функцію мови розкрито в працях лінгвістів В.Г.Костомарова, О.М.Леонтьєва, Л.В. Щерби; основ розумової функції - в працях Є.М.Верещагіна, Ю.А. Жлуктенко, Ф. де Соссюра, Ф. Фолсома, Д. Хаймза, Л. Бачман, A. Палмера, M.Бугейта. Проблеми вивчення мови у процесі мовленнєвої діяльності, з урахуванням процесів, які відбуваються при слуханні та говорінні, змісту ролі учасників мовленнєвого акту досліджено у працях І.А.Бодуена де Куртене, Ф.І.Буслаєва, Г.Є.Пассова, О.О.Бодальова, В.О.Кан-Калика, О.В.Киричука, Н.В.Кузьміної, В.О.Сластьоніна, В.А.Семіченко, В.В.Полторацької, Т.І.Панько, О.О.Потебні, В.М.Русанівського, А.А.Шахматова, Е.Ю.Сосенко, Є.М.Степанової, Л.П.Федоренко, С.Я.Ярмоленко, І.П.Ящука, Дж.Керолла, В.Літлвуда, С.Савіньйона.
У наш час вкрай важливо замислитися над завданням раннього шкільного навчання цього предмета і можливостями його реалізації, оскільки в суспільстві існує велика потреба в фахівцях з якісно високим рівнем мовної підготовки. Визнання на державному рівні доцільності запровадження іноземної мови у початковій школі стало предметом зацікавлених дискусій педагогів, філологів та батьків. У країні відкривається все більше й більше ліцеїв, гімназій, де іноземна мова займає пріоритетне місце в учбовому процесі. Зявляється все більше й більше загальноосвітніх шкіл, в учбовий план яких вводиться іноземна мова з першого класу. В багатьох дитячих садках та приватних школах програма передбачає обовязкове вивчення іноземної мови. Збільшується кількість батьків, які бажають платити за навчання своїх дітей іноземної мови у групах при палацах культури, будинках творчості, в лінгвістичних центрах тощо. У газетах все частіше зустрічаються оголошення бажаючих знайти для своїх дітей домашнього вчителя (репетитора, гувернера) із знанням іноземної мови. Однією з основних умов запрошення на навчання чи роботу за кордон є знання іноземної мови. Ось чому знання іноземної мови дуже важливе.
У сучасних умовах іноземна мова розглядається як засіб спілкування і залучення до культури іншого народу. Це поступово стає домінуючою стратегією викладання іноземної мови в початковій школі. Особлива увага приділяється навчанню іноземної мови школярів в початкових класах, бо в дитинстві схильність до вивчення мов набагато більша. Останнім часом в педагогіці, як і в багатьох інших галузях науки відбувається перебудова практики та методів роботи в школі, а головною є проблема підтримки інтересу учня до навчання взагалі та іноземної мови зокрема.1.Ительсон Евгений Исаакович. Методика преподавания английского языка в средней школе. Издательство "Радянська школа", Київ, 1969.
2.Колектив авторів під керівництвом С.Ю.Ніколаєвої. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Підручник. Вид. 2-ге, випр. і перероб. - К.: Ленвіт, 2002. - С. 105.
3.Федоренко Ю.П. Комунікативна компетенція як найважливіший елемент успішного спілкування// Рідна школа. - 2002. - №1 (864). - С.63-65.
4.Федоренко Ю.П. Основні концепції навчання іноземної мови. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів: Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції 1-3 березня 2000 року - Полтава, 2000. - С.177-180.
5.Федоренко Ю.П. До питання компетентності та комунікативної компетенції// Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 4-6 березня 2002 року - Полтава, 2002. - С.285- 286.
6.Приходько Ю.П. Роль педагогічного спілкування у процесі соціалізації дітей// Витоки. Альманах Української асоціації Антона Макаренка. Випуск №1 - Полтава, 2003.- С.112-113.
7.Кравченко М.Н. Последовательность введения орфографического письма и фонетической транскрипции в преподавании английского языка в восьмилетней школе. - "Иностранный язык в школе", 1979, № 1, С. 18-21.
8.Бужинский В.В. Работа над английским произношением на начальной ступени коммуникативного обучения иноязычному говорению. // Иностранные языки в школе. - 1991. №4. - с. 43 - 47.
9.Аскарина Н.М. Важнейшие фактори развития речи детей раннеговозраста // Вопросы педагогики раннего детства /Под ред. Н.Аскариной и Е.Радиной. - М.: Просвещение, 1964.
10.Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, І99С.
Ушинський К.Д. Рідне слово // Зибр.пед.твори: У 2 т. -К., 1963. - Т.І.
11.Кравченко М.Н. Последовательность введения орфографического письма и фонетической транскрипции в преподавании английского языка в восьмилетней школе. - "Иностранный язык в школе", 1979, № 1, С. 18-21.
12.Мальковський Г.Ю. Запобігання типовим помилкам у вимовленні англійських слів. - В книзі: "Методика викладання іноземних мов". - К., 1984, № 13. - С. 47-51.
13.Колкер Я.М., Устинова Е.С. Роль родного языка в обучении иностранному. // Иностранные языки в школе. - 2004. №2. - с. 20 - 27.
14.Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю.Ніколаєва. - К.: Ленвіт, 2003. - 273 с.
15.Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Англійська мова 2-12 класи. - К.: Шкільний світ, 2001. - 44 с.
16.Маркова А.К. и др. Формирование мотивации учения: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.
17.Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. - М., 1985.
18.Павлова С.В. Обучение иноязычному произношению на коммуникативной основе. // Иностранные языки в школе. - 1990. №1. - с. 29 - 36.