Головні критерії, показники, вивчення та аналіз рівнів сформованості іншомовної комунікативної культури майбутніх фахівців туристичної сфери, розробка та структура відповідної моделі. Педагогічні умови її реалізації та оцінка практичної ефективності.
Аннотация к работе
Формування іншомовної комунікативної культури майбутніх фахівців туристичної сфериДля успішного розвитку туристичної сфери і забезпечення конкурентоздатності на світовому ринку Україна потребує фахівців, які володіють не тільки ґрунтовними теоретичними знаннями і практичними уміннями зі спеціальності, але й готові до міжкультурної комунікації, що насамперед передбачає розуміння культурних особливостей інших народів і здатність до професійного діалогу з представниками різних національних культур. Це зумовлює підвищення вимог до якості професійної підготовки майбутніх фахівців, в тому числі й іншомовної, важливою складовою якої є формування іншомовної комунікативної культури (ІКК). Отже, опанування майбутніми фахівцями туристичної сфери ІКК - це соціальне замовлення суспільства на особистість фахівця, якого воно наразі потребує, і який у майбутньому зможе успішно конкурувати на міжнародному ринку праці. У професійній підготовці майбутніх фахівців туристичної сфери існують певні суперечності, а саме: між потребами суспільства у компетентних фахівцях, які володіють високим рівнем ІКК, та обмеженими можливостями її формування в традиційній практиці викладання іноземних мов; між реальним рівнем сформованості ІКК і підвищеними до неї вимогами в сучасному полікультурному середовищі; між зростаючими потребами сфери туризму в налагодженні міжнародних контактів на високопрофесійному рівні і недостатньою підготовленістю фахівців для їх реалізації. Актуальність проблеми формування ІКК майбутніх фахівців туристичної сфери в умовах інтенсифікації міжнародних контактів, недостатня розробленість її теоретичних і практичних аспектів та наявні суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Формування іншомовної комунікативної культури майбутніх фахівців туристичної сфери».У першому розділі - «Теоретичне обґрунтування проблеми формування іншомовної комунікативної культури» - на основі аналізу наукової літератури розкрито суть базових понять дослідження: «культура», «мова», «комунікація», «спілкування», «комунікативна культура», «іншомовна комунікативна культура майбутніх фахівців туристичної сфери» й обґрунтовано їх взаємозвязок у реальному процесі комунікації, виявлено особливості й охарактеризовано концептуальні підходи до формування ІКК, визначено критерії, показники і рівні сформованості ІКК, проаналізовано стан сформованості ІКК майбутніх фахівців туристичної сфери. Це й зумовило необхідність розкриття суті поняття «іншомовна комунікативна культура майбутнього фахівця туристичної сфери», під яким розуміємо інтегративну характеристику, яка визначає комунікативно-професійний статус особистості й охоплює спрямованість на комунікацію, здатність до використання іноземної мови в певному соціально-культурному середовищі, внутрішню готовність до міжкультурної взаємодії в професійній сфері. Відповідно до структурних компонентів обґрунтовано критерії сформованості ІКК та їх показники, зокрема: інформаційний (правильність, повнота, чіткість кодування і декодування інформації; знання позамовного контексту спілкування: правил ритуальної комунікації, комунікативного, мовного і мовленнєвого етикету, вербальних і невербальних засобів комунікації; поінформованість про національно-культурні особливості носіїв іноземної мови; чіткість і логічність викладу змісту іншомовної інформації); інтерактивний (здатність субєкта до діалогу, уміння встановлювати, підтримувати і завершувати контакт зі співрозмовником, здійснювати комунікативний вплив; організувати іншомовне спілкування з певною метою відповідно до власних комунікативних намірів та намірів партнера, враховувати інтереси партнера комунікації, його особистісні та професійні якості, національні особливості, гнучко змінювати власну вербальну і невербальну поведінку); перцептивний (здатність до візуального контакту й комунікативної рефлексії, уміння адекватно сприймати й оцінювати партнера комунікації, усвідомлення його психічного стану, здатність змінювати комунікативну поведінку відповідно до власної соціальної ролі або ситуативної ролі співрозмовника, його соціокультурних особливостей, дотримання правил вербальної і невербальної ІКК); мотиваційний (наявність стійких пізнавальних інтересів, усвідомлення ціннісних характеристик ІКК та внутрішньої потреби особистісного удосконалення засобами ІКК в процесі професійної підготовки; комунікативна професійна спрямованість, активність, цілеспрямованість, прагнення до реалізації власних можливостей у професійній діяльності). У другому розділі - «Модель формування іншомовної комунікативної культури майбутніх фахівців туристичної сфери» - теоретично обґрунтовано модель формування ІКК майбутніх фахівців туристичної сфери у процесі професійної підготовки, проаналізовано етапи і педагогічні умови її реалізації, представлено результати педагогічного експерименту.