Формування навичок ходьби у дітей дошкільного віку із спастичними формами дитячого церебрального паралічу - Автореферат

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукФормування навичок ходьби в житті дитини набуває особливого значення, оскільки володіння або _олекційної_ ними значною мірою визначає ступінь її інвалідності й обумовлює подальшу інтеграцію в суспільстві. У дітей з церебральним паралічем відбувається затримка і якісне порушення всіх життєво необхідних рухових функцій, зокрема здатності до самостійного пересування. З урахуванням потреби розвязання зазначеної проблеми, рівня її розробки в теорії і практиці _олекційної педагогіки було обрано тему дослідження “Формування навичок ходьби у дітей дошкільного віку із спастичними формами дитячого церебрального паралічу”. Ефективність процесу формування навички ходьби в дошкільників зі спастичними формами ДЦП можна підвищити за умови: впровадження в процес навчання зазначеної локомоції нової системи використання ЗДО відповідно до типових та індивідуальних особливостей тих, кого навчають; здійснення адекватної корекції патологічної пози і деформацій кінцівок; розвитку функціональних передумов, що лежать в основі навички ходьби. Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в ньому вперше теоретично обґрунтовано та описано класифікацію засобів додаткової ручної опори, що використовуються в практиці реабілітації осіб з поєднаними ураженнями нервової системи й опорно-рухового апарату; виявлено структуру можливостей і особливості використання ЗДО дітьми дошкільного віку з ДЦП під час ходьби; розроблено критерії оцінки і визначено рівні сформованості навички ходьби в дітей з ДЦП, нездатних до самостійного пересування; вдосконалено систему оцінки силових здібностей у дітей з ДЦП; розроблено і науково обґрунтовано методику диференційованої поетапної корекції порушень ходьби в процесі її формування в дошкільників зі спастичними формами ДЦП; виявлено позитивний вплив цієї методики на формування в дітей зі спастичними формами ДЦП навичок ходьби; подальшого розвитку дістала система корекційно-педагогічної підтримки розвитку дітей з означеним захворюванням.У першому розділі “Стан проблеми формування локомоторної функції в теорії і практиці реабілітації дітей з церебральним паралічем” подано науково-методичні аспекти формування рухових функцій в нормі і при ДЦП, особливості розвитку ходьби в онтогенезі та її порушення при спастичних формах ДЦП, проаналізовано й узагальнено досвід застосування педагогічних засобів і методів корекції локомоторних порушень у дітей з церебральним паралічем. Натомість, до цього часу не вивчено структури рухових передумов, що лежать в основі формування навички ходьби, особливостей їх порушень як у дітей з ДЦП, що самостійно пересуваються, так і в дітей, нездатних до самостійного пересування. Для визначення можливостей використання ЗДО дітям в ігровій формі пропонувалося виконати пересування за допомогою 15 опорних пристосувань, які зазвичай використовуються в практиці реабілітації дітей з ДЦП під час навчання ходьби. У процесі експерименту було визначено загальну кількість дітей, здатних здійснювати ходьбу за допомогою ЗДО, а також враховано якість виконання ходьби з цими опорними пристосуваннями. Було виявлено такі особливості використання ЗДО дітьми в процесі ходьби: під час використання нерухомих “затискових” пристосувань (бруси, поручні) у 68,7,0% дітей відмічалося “провисання” тулуба назад; при використанні нерухомої бічної односторонньої опори (вертикальної і горизонтальної) 72,2% дітей виконували ходьбу під певним кутом відносно опори, при цьому вони намагалися розвернутися до неї обличчям; під час ходьби з рухомою переносною односторонньою опорою (різні модифікації тростин) 82,4% дітей переносили і ставили опору не збоку відносно тулуба (вперед убік), а прямо перед собою, заважаючи при цьому собі в просуванні вперед.

. Основний зміст дисертації