Особливості і напрямки формування навчальних умінь учнів. Форми і методи організації дослідницької діяльності старшокласників, розробка програми семінару-практикуму для вчителів "Учитель – організатор навчально-дослідницької діяльності школярів".
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукФормування навчально-дослідницьких умінь старшокласників. У роботі теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність технології впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань з метою успішного формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників. Встановлено, що процес їх формування забезпечується поєднанням у навчальному процесі різноманітних форм і методів самостійної роботи учнів та методичною підготовкою вчителя до організації навчально-дослідницької діяльності школярів. Обґрунтовано форми і методи організації навчально-дослідницької діяльності старшокласників, розроблено програму семінару-практикуму для вчителів “Учитель - організатор навчально-дослідницької діяльності школярів”.Актуальність дослідження визначається потребами педагогічної практики в активізації процесу набування старшокласниками досвіду творчої діяльності завдяки формуванню навчально-дослідницьких умінь. У процесі формування навчально-дослідницьких умінь учні навчаються самостійно одержувати знання через оволодіння специфічними процедурами: бачити проблему й висувати гіпотезу її вирішення; планувати й проводити експерименти; рефлексувати та оцінювати свою діяльність; переносити раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію і т. ін. У звязку з цим вимагають подальшого дослідження структура навчально-дослідницьких умінь, критерії, що дозволяють визначити рівень їх розвитку, педагогічні технології формування цих умінь. Аналіз проблеми формування навчально-дослідницьких умінь вказує на невідповідність стану навчання і виховання завданням сьогоднішньої школи, що виявляється в наявності протиріч між потребою шкільної практики у формуванні діяльної й мислячої особистості і відсутністю в учнів інтересу до знань; між темпами збільшення обсягу знань і рівнем сформованості пізнавальних умінь учнів, необхідних для їх засвоєння; між необхідністю виховання творчої молоді і непідготовленістю вчителів до організації творчої діяльності. У дослідженні ми виходили із загальної гіпотези про те, що успішне формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників можливе за умови розробки технології впровадження в навчальний процес науковообгрунтованої дидактичної системи навчально-дослідних завдань, спрямованих на засвоєння змісту навчання і формування вмінь навчально-дослідницької діяльності.-розкрито структуру навчально-дослідницького вміння, яка включає інтелектуальний компонент (знання, розумові операції аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення й систематизації, абстрагування, моделювання, уміння опису обєктів, що вивчаються чи спостерігаються, індуктивного висновку і встановлення причинно-наслідкових звязків, постановки проблеми й висунення гіпотези її вирішення, пошуку й використання аналогії, дедуктивного висновку й доказу); практичний компонент (використання навчальної, довідкової та додаткової літератури, добір приладів і матеріалів для експерименту, вимір величин у процесі експерименту, оформлення результатів дослідження у вигляді графіків, таблиць, діаграм і т. ін.); самоорганізацію і самоконтроль (планування роботи, раціональне використання часу й засобів діяльності, регулювання й перебудова своїх дій, самоперевірка отриманих результатів, самооцінка). Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив виявити, що навчально-дослідницька діяльність школярів характеризується творчою спрямованістю змісту розумових операцій, педагогічним управлінням процесом формування навчально-дослідницьких умінь, який відбувається більш успішно, коли учні навчаються передбачувати результат, формулювати цілі й гіпотези, шукати самостійні шляхи вирішення поставленої мети й обґрунтовувати правильність рішення. У дослідженні обґрунтовано технологію впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань, яка передбачає: відповідність навчально-дослідних завдань структурі навчально-дослідницького вміння; поетапне та поелементне формування навчально-дослідницьких умінь відповідно до їх структури; поєднання процесів інтеріоризації та екстеріоризації; використання приписів для кращого усвідомлення виконуваних дій; здійснення поопераційного контролю за навчально-дослідницькою діяльністю та її коригування; обовязкове навчання старшокласників умінням оцінювати свою діяльність. У констатуючому експерименті було визначено наявність інтересу учнів до навчально-дослідницької діяльності (методи анкетування та спостереження); зясовано розуміння учнями залежності успіхів у навчанні від наявності відповідних умінь (анкетування); виявлено вихідний рівень дослідницьких умінь (контрольні роботи); зясовано розуміння вчителями власної готовності до організації навчально-дослідницької діяльності школярів (анкетування) та наявність елементів організації навчально-дослідницької діяльності в практиці роботи вчителів (спостереження, аналіз уроків та поурочних планів).