Формування наукової мовнокомунікативної компетенції дослідника під час навчання у вищому навчальному закладі як чинник підвищення конкурентоспроможності майбутніх фахівців (лінгвістичний аспект) - Статья
Роль і місце наукової мовнокомунікативної компетенції у професійному становленні фахівця. Аналіз критеріїв готовності майбутніх спеціалістів до написання наукової роботи українською мовою. Дослідження мовностилістичних ознак досконалого наукового тексту.
Аннотация к работе
ФОРМУВАННЯ НАУКОВОЇ МОВНОКОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ДОСЛІДНИКА ПІД ЧАС НАВЧАННЯ У ВНЗ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ (лінгвістичний аспект)Key words: linguistic communicative competence, scientific speech-speaking competence, signs of scientific speech, the quality of scientific speech, the culture of written scientific speech, the culture of oral scientific speech. Незважаючи на те, що, за нашими спостереженнями, студентів вишів вирізняє уважне ставлення до мови, слова, його вживання в наукових та ділових текстах, сучасний рівень культури студентської наукової мови засвідчує більше проблем, ніж позитивних моментів, що, безумовно, актуалізує необхідність посилення ролі національної мови як найважливішого чинника прогресу науки та освіти з метою збереження самобутнього наукового мовного колориту, а також підвищення ціннісно-мотиваційного статусу української наукової мови. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: з’ясувати роль і місце наукової мовнокомунікативної компетенції у професійному становленні фахівця, у формуванні його фахової компетентності; окреслити критерії готовності майбутніх спеціалістів до написання наукової роботи українською мовою; визначити мовностилістичні ознаки досконалого наукового тексту. мовнокомунікативний компетенція спеціаліст науковий Тобто для ефективної й раціональної наукової діяльності не досить лише спеціальних фахових знань, не менш значущою є комунікативна підготовка, володіння основами культури мови/мовлення, відомостями про науковий стиль, його особливості, оскільки «мовна якість» наукового тексту свідчить про його практичну цінність й теоретичну довершеність, що передбачає раціональне поєднання мовно/мовленнєвої а наукової компетенцій з поступовим переходом до мовнонаукової компетентності особистості. Це насамперед глибокі професійні знання й оволодіння понятійно-категоріальним апаратом певної наукової галузі та відповідною системою термінів; досконале володіння сучасною українською літературною мовою; уміле професійне використання мовних стилів і жанрів (насамперед наукового стилю) відповідно до місця, часу, обставин, статусно-рольових характеристик партнера; знання етикетних формул і вміння ними користуватися у спілкуванні; уміння працювати з різними типами текстів; орієнтування у потоці різнотемної і різнотипної інформації українською мовою на різних каналах її передавання; уміння знаходити, обирати, сприймати, аналізувати та використовувати інформацію профільного спрямування; уміння користуватися довідковими й лексикографічними виданнями; володіння основами риторичних знань і умінь; володіння інтерактивним спілкуванням, характерною ознакою якого є необхідність відповідної миттєвої реакції на повідомлення чи інформацію, що міститься в контексті попередніх повідомлень.