Обґрунтування різних етапів педагогічної діяльності, спрямованої на формування музичної культури. Огляд творчої діяльності Г. Хоткевича на Слобожанщині. Аналіз досвіду навчально-виховної роботи педагога в освітніх, творчих та професійних колективах.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Г.С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукВ умовах розбудови національної вищої та середньої школи питання реформування і вдосконалення освітньої галузі стали обєктивною потребою українського суспільства, опинилися в центрі уваги дослідників, працюючих над розробкою головних засад освіти, вивченням та узагальненням вітчизняної історико-педагогічної думки. Плідну творчу та педагогічну роботу щодо формування музичної культури молоді, становлення української національної музично-педагогічної школи на Слобожанщині проводив педагог, митець, керівник професійних і самодіяльних творчих колективів, письменник, громадський діяч Гнат Мартинович Хоткевич (псевдонім Гнат Галайда, 1877-1938 рр.). Хоткевича привертала увагу науковців, педагогів, діячів культури і мистецтв, літературознавців. Аналізом музичної спадщини педагога грунтовно займалася Н. Супрун. Вона зверталася до фольклорно-етнографічного доробку педагога, докладно вивчала його композиторську творчість, жанрово-стилістичні, ладово-гармонічні, мелодичні, ритмічні особливості музики Г. Хоткевича.Вивчення й аналіз архівних документів та літературних джерел, в яких відображено життєвий і творчий шлях педагога, дозволили виділити основні етапи становлення й розвитку творчої і педагогічної діяльності Г. Перший етап (1895-1917 рр.) характеризувався започаткуванням ідеї формування музичної культури молоді, становленням естетичних уподобань, вивченням історії свого краю, традицій народної педагогіки, музичної культури Слобожанщини, оволодінням навичками гри на бандурі і скрипці. Теоретико-методичне та практичне опрацювання Г.Хоткевичем музично-педагогічних основ навчання народних музикантів, вивчення історичного минулого України, музичної культури і побуту українського народу, цілеспрямоване збереження самобутнього народного епосу і, водночас, наполеглива робота над піднесенням української музично-педагогічної освіти до рівня світових вимог підготували підгрунтя для узагальнення набутого досвіду, накреслили шляхи впровадження отриманих здобутків у процес творчої і виховної роботи з молоддю Слобожанщини. Педагог наголошував, що вивчаючи українську музичну культуру, молодь відчуває “повне слави минуле свого народу, й мимоволі виховується в дусі батьків”. Узагальнення музично-педагогічного досвіду і теоретичних новаторських ідей педагога знайшло своє відображення в підручниках гри на бандурі (1930, 1931 рр.), “Короткому курсі гри на бандурі”, опублікованому в журналі “Музика масам” (1930 р.), посібнику для музичних навчальних закладів та педагогічних технікумів “Музичні інструменти українського народу” (1930 р.), а також у статтях: ”До історії кобзарської справи” (1927 р.), “Про кобзу та бандуру” (1928 р.), “Два поворотні пункти в історії кобзарського мистецтва” (1928 р.), що поглиблювало національний аспект музично-педагогічної освіти.