Дослідження проблеми формування мовленнєво-комунікативних умінь учнів у процесі вивчення синтаксису складного речення. Визначення змісту, оптимальних методів і прийомів роботи над формуванням комунікативної компетенції випускників школи на уроках мови.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИНауковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ГОЛОБОРОДЬКО Євдокія Петрівна, Херсонський державний університет, професор кафедри словянських мов та загального мовознавства. Захист відбудеться “3” грудня 2003 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН України, 04053, м. Охарактеризовано систему конструктивних, мовленнєвих і комунікативних вправ, ефективність яких обґрунтована теоретично і перевірена експериментально. комунікативний мова синтаксис речення Формирование коммуникативно-речевых умений представляет собой систематический и беспрерывный процесс, основывающийся на умениях: самостоятельно моделировать, трансформировать и конструировать синтаксические конструкции; анализировать сложные предложения в связных выражениях; анализировать тексты разных типов и стилей речи; усовершенствовать собственную и чужую речь; пользоваться различными видами чтения; вести диалог в соответствии с требованиями украинского речевого этикета в разнообразных жизненных ситуациях; устно и письменно воспринимать, воспроизводить и создавать тексты в определенной композиционной форме.Комунікативна спрямованість у методиці викладання мови дає змогу реалізувати ціннісний навчальний, розвивальний і виховний аспекти рідної мови як навчального предмета, який можна вивчати двома взаємоповязаними способами - науково-теоретичним (опанування основ науки про мову) і практичним (формування вмінь і навичок вільного володіння українською мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності). Недостатнє теоретико-практичне опрацювання питання розвитку мовлення учнів на уроках вивчення синтаксису складного речення, низький рівень мовленнєвої культури випускників основної школи, відсутність спеціальної систематичної роботи над формуванням мовленнєво-комунікативних умінь під час опрацювання синтаксичного матеріалу, а також потреба розвивати творчу мовну особистість, здатну вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами мови в усному і писемному мовленні, визначили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування мовленнєво-комунікативних умінь учнів основної школи на завершальному етапі вивчення синтаксису” і обумовили її актуальність. Мета дослідження: розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити методику, спрямовану на формування мовленнєво-комунікативних умінь учнів основної школи у процесі вивчення синтаксису складного речення. Розвязання поставлених завдань і необхідність перевірки у процесі дослідження вихідних припущень зумовили використання таких методів: · теоретичних - вивчення нормативних документів і праць з актуальних проблем середньої освіти, аналіз вітчизняної й зарубіжної психолого-педагогічної, лінгвістичної, методичної літератури з проблем розвитку мовлення особистості; визначення рівнів і розробка критеріїв володіння мовленням учнів основної школи; розробка змісту і методики формування мовленнєво-комунікативних умінь у процесі вивчення складних речень; · емпіричних - соціологічне опитування вчителів-словесників й учнів загальноосвітніх шкіл, метою якого було визначення індексу задоволеності рівнем мовленнєвого розвитку, виявлення знань про складні речення, а також про їх роль у мовленні відповідно до вимог програми; спостереження й аналіз уроків рідної мови з метою визначення недоліків й мовленнєвих труднощів, з якими стикаються учні під час спілкування в усній і письмовій формах, зясування шляхів підвищення рівня сформованості мовленнєво-комунікативних умінь, виявлення основних чинників, що сприяють мовленнєвому розвитку школярів у процесі вивчення складних речень; анкетування, бесіди, порівняння, педагогічний (констатуючий, формуючий і контрольний) експеримент; кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.У першому розділі - “Теоретичні основи формування мовленнєво-комунікативних умінь учнів у процесі вивчення синтаксису” - розкрито лінгвістичні, психологічні, лінгводидактичні засади формування мовленнєво-комунікативних умінь, описано стан розвитку відповідних умінь учнів основної загальноосвітньої школи, розроблено рівні і критерії оцінювання сформованості мовленнєво-комунікативних умінь девятикласників у процесі вивчення складних речень, а також окреслено основні фактори, що впливають на мовленнєво-комунікативну діяльність школярів. Дослідження проблеми формування мовленнєво-комунікативних умінь учнів ґрунтується передусім на узагальнених наукових висновках учених-філологів, у працях яких висвітлено лінгвістичні положення про диференціацію мови й мовлення (Н.Арутюнова, І.Бодуен де Куртене, В.Виноградов, Б.Головін, В.Гумбольдт, В.Звегінцев, О.Реферовська, Ф. де Соссюр, Л.Щерба та ін.), соціальні функції мови як універсальної знакової системи (О.Білецький, І.Мєщанінов, О.Потебня, М.Хомський, Л.Щерба та ін.), комунікативні якості мовлення (Л.Булаховський, Г.Винокур, Ф.Гужва, С.Єрмоленко, М.