Аналіз основних підходів до розробки державних програм у сільському господарстві та систематизування причин їх неефективної реалізації. Огляд методичного підходу до розробки дієвих програм, формування основних принципів та інструментарію їх ефективності.
Аннотация к работе
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник: доктор економічних наук, доцент Куліков Петро Мусійович Харківський національний економічний університет, професор кафедри економічного аналізу. Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Амосов Олег Юрійович Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, перший заступник директора; Захист відбудеться "14" травня 2010 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, Д 64.251.01, у Науково-дослідному центрі індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61022, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61022, м.Процеси, що мають місце у сільському господарстві й агропромисловому комплексі у цілому є визначальними в розвитку економіки України. Ситуативне управління не дало істотних результатів, тому для забезпечення розвитку сільського господарства був використаний програмно-цільовий підхід, що мав систематизувати дії держави і спрямувати всі зусилля на виконання поставленої мети - розвитку сільського господарства України. Тому в основу розробки і реалізації державних програм розвитку сільського господарства мають бути покладені інші принципи, що мають бути направлені на зростання ефективності сільського господарства за умови одночасного зменшення прямих дотацій для сільськогосподарських підприємств, що є особливо актуальним, враховуючи вплив наслідків фінансової кризи, та з урахуванням членства України у СОТ. Так, не вирішеними залишаються питання методології розробки державних програм розвитку, аналітичного інструментарію для оцінювання готовності підприємств до участі в реалізації державних програм розвитку. У ході дослідження були використані такі методи емпіричного і теоретичного дослідження: системний підхід і статистичні методи дослідження для аналізу сільського господарства України; SWOT-аналіз для вивчення конкурентного середовища галузі, методи багатовимірного статистичного аналізу: факторного аналізу для виявлення внутрішніх факторів розвитку сільського господарства і кластерного аналізу для визначення груп сільськогосподарських підприємств, що знаходяться на різних етапах готовності до участі в державних програмах розвитку; системно-логічний підхід і контент-аналіз - для уточнення поняття "програма розвитку", монографічний метод - для інформаційного забезпечення діагностики рівня готовності сільськогосподарських підприємств, метод Т.У першому розділі - "Теорія та практика формування державних програм розвитку сільського господарства" - визначено зміст та уточнено поняття "програма розвитку сільського господарства", проаналізовано і узагальнено основні підходи до розробки державних програм та систематизовано і уточнено причини неефективної реалізації державних програм у сільському господарстві. Обґрунтовано, що до групи найбільш досліджених причин належать наступні: 1) відсутність ефективного державного управління на всіх рівнях; 2) втрата актуальності окремих програмних завдань і цілей внаслідок зволікань, значних термінів реалізації цих програм, змін у керівництві країни; 3) відсутність фінансування в обсягах, достатніх для реалізації цих програм; 4) відсутність чітко визначених пріоритетів у завданнях і цілях і, внаслідок цього, недостатність фінансування державних програм через неефективність його розподілу. Група маловивчених причин включає наступні: 1) завдання і цілі програм не підкріплені статистикою, не виражені в цифрах і мають здебільшого рекомендаційний характер; 2) програми спираються на різні системи показників, що не відповідають нормам Закону України "Про державне програмування та розроблення програм економічного розвитку"; 3) програми реалізуються здебільшого через галузеві програми розвитку і на їх основі розробляються регіональні програми розвитку, хоча процес повинен мати зворотний характер, тобто розробка державної програми має ґрунтуватися на регіональних програмах (програмування "знизу-вгору"); 4) не використовується позитивний досвід окремих сільгосппідприємств, районів, що є важливим управлінським ресурсом. Визначення поняття "програма розвитку сільського господарства", уточнення та систематизація основних причин неефективності державних програм у сільському господарстві створюють необхідне теоретичне підґрунтя для формування методичного забезпечення розробки й реалізації державних програм розвитку сільського господарства, проте його практична реалізація значною мірою обумовлена сприятливим станом розвитку галузі, умов середовища та готовністю підприємств до участі в розробці й реалізації державних програм, що вимагає подальших досліджень.