Роль державного регулювання у становленні ринкової економіки. Поняття економічного середовища та специфічні особливості сільського господарства. Підходи до формування механізмів підтримки розвитку підприємництва в сільськогосподарському виробництві.
Аннотация к работе
Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»Ми ототожнюємо економічне середовище із сукупністю факторів, що є невідємною частиною наявності та функціонування різних форм господарювання в аграрному секторі. На регіональному рівні, становленню та розвитку підприємництва не сприяють барєри при розподіленні пільг, кредитуванні та субсидіюванні підприємств, порушуються права окремих субєктів господарювання, або, навпаки декому надаються ексклюзивні права, що перешкоджають «добросовісній конкуренції». Специфічні особливості сільського господарства, що проявляються в сезонному характері виробництва, залежності від природних та кліматичних умов, високій фондомісткості ресурсів, що задіяні в аграрному секторі, постійний вплив цінової нееластичності попиту, що призводить до ризику неодержання доходів, великий розрив у часі між витратами на виробництво і одержанням продукції, низька ліквідність майна, що може бути надане під заставу, призводять до диспропорцій міжгалузевих цін, низької конкурентоспроможності галузі та міграції робочої сили і є факторами, що спонукають державу підтримувати сільське господарство [8, с. Вона передбачає, що органи влади на умовах, і в порядку, передбачених законом: надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності; сприяють в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; здійснюють облаштування територій обєктами соціальної інфраструктури; стимулюють інноваційну діяльність; надають підприємцям інші види допомог. Серед інструментів, напрямків та фінансових інститутів вдосконалення фінансово-кредитного механізму, ми виділяємо наступні: застосування сучасних нетрадиційних форм кредитування до яких належать: лізинг, факторинг, форфейтинг та система складських документів; обіг векселів; біржові строкові інструменти: форварди, фючерси та опціони; використання нематеріальних активів та практики франчайзингу; розвиток іпотечного кредитування та створення Державного селянського іпотечного банку; розвиток синдикованого кредитування; залучення міжнародних кредитів; розвиток венчурного інвестування; залучення іноземних інвестицій та інвестиційних кредитів; створення Сільськогосподарського гарантійного фонду; підвищення ефективності державної програми здешевлення кредитів, шляхом часткової компенсації процентних ставок за рахунок бюджетних коштів; вдосконалення амортизаційної політики держави; поширення кредитної форми кооперації, через створення кооперативних банків та активізації діяльності кредитних спілок; розвиток інтеграційних обєднань: агропромислово-фінансових груп, кластерів, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; формування страхового забезпечення.