Комплекс методик психодіагностики та вивчення міжособистісних взаємин дитини з однолітками та дорослими. Характеристика рівня розвитку пізнавальної сфери дітей, оцінка сформованості комунікативних умінь, особливості емоційно-вольової саморегуляції.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.Формування міжособистісних взаємин дітей на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку Формування міжособистісних взаємин дітей на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку. Дисертаційна робота присвячена дослідженню особливостей міжособистісних взаємин дітей на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку. Розкриваються теоретико-методологічні та експериментальні підходи до вивчення цієї проблеми, дається теоретичний аналіз ступеня її розробленості в психолого-педагогічній літературі. Експериментально виявлено особливості взаємин дітей з дорослими та однолітками, розкрито специфіку взаємин хлопчиків та дівчаток, зясовано соціально-психологічні та психологічні умови, що впливають на процес формування цих взаємин на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.Розвиток України як незалежної держави, кардинальні перетворення в соціально-економічній сфері, зміна освітніх пріоритетів потребують обґрунтування і реалізації нових методологічних засад виховання підростаючого покоління, зокрема на етапі переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку. На необхідності цього наголошують основні державні документи в галузі освіти: Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні», - в яких зазначено, що в сучасному суспільстві найвищою соціальною цінністю є Людина, та наголошується на необхідності пошуку оптимальних шляхів особистісного розвитку. Вагомими чинниками розвитку особистості в дитячому віці є ті взаємини з дорослими та однолітками, в які вступає дитина під впливом оточення, передусім, сімї та різних виховних інституцій. Здійснений аналіз робіт з вікової та педагогічної психології дав можливість констатувати наявність досить активного інтересу дослідників до питань онтогенезу спілкування та міжособистісних взаємин (Л.С. Проте в сучасній психології маємо небагато досліджень, спеціально присвячених вивченню міжособистісної взаємодії дітей на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.У першому розділі - «Теоретичні засади дослідження міжособистісних взаємин дитини з однолітками та дорослими на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку» - проаналізовано стан вивчення досліджуваної проблеми, окреслені основні теоретико-експериментальні підходи до її вирішення, визначено концептуальну основу даного дослідження. Коломінський) пропонують таку структуру міжособистісних взаємин: 1) певні спонукання (інтерес, розуміння потреби у взаємодії, співробітництві, спілкуванні тощо); 2) певна поведінка (мова, дії, жести, міміка і т.п.); 3) емоції і почуття (задоволення від спілкування, симпатія чи антипатія, взаємна атракція або негативні стани та ін.); 4) пізнання (сприймання іншого, мислення, уява, уявлення); 5) саморегуляція, воля (витримка при відсутності взаєморозуміння, володіння собою у випадку конфлікту, надання допомоги іншим у важкій ситуації тощо). Вступаючи в міжособистісні взаємини у різноманітних за формою, змістом, цінностями та структурі спільнотах (сімї, дитячому садочку, школі, обєднаннях за інтересами тощо), дитина проявляє себе як особистість, надаючи, водночас, можливість іншим оцінити себе у стосунках з ними. При переході до молодшого шкільного віку провідною для дитини стає навчальна діяльність, а її взаємини з дорослими тепер починають залежати від норм і правил, повязаних з виконанням ролі учня. Для отримання даних про особливості міжособистісних взаємин у даній віковій групі обґрунтовано - в силу низького рівня розвитку рефлексії та труднощів в усвідомленні обстежуваними власних можливостей та переживань - доцільність застосування комплексу методів та методик, що включав: методи, котрі дозволяли фіксувати зовнішню картину взаємодії дітей у групі однолітків (або з дорослими), яка виявляє характер взаємин між ними (спостереження, аналіз обстежуваними проблемних - реальних або уявних - ситуацій, різні варіації соціометричних процедур тощо); методи, спрямовані на виявлення внутрішніх характеристик ставлення до інших, повязаних з особливостями особистості і самосвідомості дитини, і носять проективний характер (пакет проективних методик, який включав: методику «Пошта», спрямовану на виявлення емоційно-оціночного ставлення дитини до дорослих та до дітей як певних груп, з якими вона себе ототожнює; методики «Малюнок родини», «Я в дитячому садку» («Я у класі»), спрямовані на вивчення особливостей сімейних відносин обстежуваних та їх взаємин з однолітками та педагогами; візуально-вербальну методику Р.